Сьогодні, 13 липня, Церква соборно прославляє славних і всехвальних 12-ох апостолів, найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа. Вони були покликані Господом під час Його земного служіння, вони слідували за Ним під час Його проповіді і навчались у Нього

Ми можемо показати свою віру тільки через ті справи, які здійснюються завдяки їй. Тому пішли апостоли серед народів, щоб показати шлях до спасіння через свій спосіб життя та поведінку, подвиг і пожертву. Вони всі були приречені, але явили нам приклад справжньої віри. Як нам продовжити їх служіння дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла для переважної більшості пересічних ...

Ікона Пресвятої Богородиці "Троєручиця" має незвичний, на перший погляд, вигляд і таку ж незвичну історію. Про цю ікону, яку Православна Церква вшановує у липні, читайте в нашому матеріалі.

«Не можливо сховатись від випробувань. Треба йти назустріч стражданням, самотності, втратам, а, можливо, й своїм подвигам. Іноді кусаючи до крові губи, необхідно триматися Любові, берегти її та не давати на поталу темним силам. Ми повинні захищати наші цінності», - о.Віктор Маринчак.

У Святому Письмі історія їх служіння не випадково називається Діяннями. Ми добре знаємо, що «віра без діл – мертва» (Як.2:14), тому недостатньо прийняття лише формулу християнського світогляду. Потрібні конкретні справи: любові, жертовності, щоденного сумлінного виконання своїх обов’язків, піклування про ближніх. Господь кличе нас до подвигу дієвої віри.

У п'яту неділю після П’ятидесятниці Православна Церква згадує зцілення Христом двох гадаринських біснуватих. Це диво їх потрясло і злякало. Ми прямо не кажемо: «Залиш нас», але часто поступаємо саме так, ніби нам хочеться позбутися волі Господньої, що немов давить на нас. У Євангелії ми часто читаємо про те, як до ...

«Людство з самого початку і до кінця свого існування приречене на боротьбу зі злом. Якщо не на землі, то у Вічності воно повинно здобути перемогу над темними силами. Це боротьба має найвищий сенс, бо ми стоїмо за найвищі цінності й у нас немає можливості ухилитись від того, що відбувається», - о.Віктор Маринчак.

Прийняти волю Божу, якою би вона не була, - з цього починається віруюча людина. Якщо ми зрікаємось свого егоїзму і приймаємо Промисел Божий, тоді Він надає нам силу, мужність і абсолютну свободу від страхів. А чого тоді мені боятись, якщо будь-яку волю Божу я вже для себе обрав? Про зростання у вірі в суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Вже котрий рік поспіль спілкування українських родин затьмарює війна, бо немає жодної української родини, на яку би війна не вплинула. Як і будь-яке зло, війна нищить все, до чого торкається, тож і українські родини через неї розбиті й розкидані по світу, розлучені не зі своєї волі, несуть непоправні втрати й біди.

Тихвинська ікона Божої Матері є одною з найшановніших Богородичних ікон. Вона прославилася багатьма зціленнями та чудесами, а особливо до неї зверталися з молитвами в разі хвороби дітей. Не випадково тривалий час центральною іконою нашого храму, що знаходиться ліворуч від царських воріт, є саме Тихвинська ікона. Православна Церква вшановує її 9 липня.

«Нам треба протистояти жадобі нескінченної влади над людьми. Покликання до Христа є покликанням до подвигу в тому чи іншому розумінні. Це може бути героїзм зі зброєю в руках, або подвиг говорити правду, самозречення або безнастанні труди. Бог кличе нас до звершень», - о.Віктор Маринчак.