«Віра є тим, що має в своїй основі радикальний сумнів. Це означає, що ти маєш сумнів в усьому, що не заслуговує віри. Все піддаєш перевірці й обираєш лише те, що варте віри. Капернаумський сотник обирає Христа, бо бачить в Ньому втілення найвищих людських цінностей», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

Ми звикли, що Бог милосердний чи добрий, але іноді Він не м’який і не лагідний, а суворий та вимогливий. Христос приходить у світ, щоб відкрити для нас врата Вічного життя. І перед ними не можна зупинятись, навіть, якщо треба когось поховати. Той, хто виходить на боротьбу зі смертю повинен бути суворим. Про одне з найважчих місць в Євангелії дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Річне коло Євангельських читань дає нам уявлення про події життя Ісуса, Його рух і промислительний сенс всіх трьох років служіння. Цієї неділі ми читатиме як після Нагорної проповіді Господь пішов у Капернаум. Тут стояло римське військо під керівництвом сотника. Він язичник, але, душею пізнавши згубність поганства, був схильним до юдейства ...

Говорячи про старозавітних пророків, ми звичайно маємо на увазі тих із них, хто залишив після себе цілі книги, — це Ісая, Єремія, Єзекіїль, Даниїл й інші. Але свого роду засновником цієї традиції був інший чоловік, який зовсім нічого не писав і дуже мало говорив, але діяв так, що запам’ятався людям назавжди. Його ім’я — Ілля, воно означає «мій Бог — Господь», і це ім’я дуже точно описує його місію.

У крижаному казематі та в кайданах він пробув понад рік. За ґратами Преподобний Афанасій написав молитвослів’я, яке постійно співав, щоб утамувати душевний біль: «Пошли спокій Церкві Своїй Христе Боже! Не знаю, чи може хто із нас терпіти далі! Дай нам допомогу у печалі, щоб ми повністю віддалися Вірі Святій, непорочній!».

Відтепер у липні, 20 числа, Церква за новим календарем згадує пам'ять святого пророка Іллі, який жив за 9 століть до земного народження Спасителя. На фото – фреска із зображенням цього старозавітного пророка, датована XI століттям і яка до наших днів збереглась у соборі Святої Софії Київської (нава вівтаря святого Петра). ...

Нам добре відомо, що просити за інших легше, ніж за себе. Євангельська історія про римського сотника, який прагнув жити за правдою Божою і благав Спасителя про одужання свого підлеглого, є прикладом християнського ставлення до ближнього. Ми всі з вами, як той розслаблений слуга: в хворобах, стражданні, безнадії, але хтось дарує нам свою любов і за когось ми також підносимо вдячні молитви

Іноді доводиться чути, якщо Бог створив людину за Своїм образом, то все інше творіння є «меншовартісним» і має лише слугувати потребам людей? Це велика помилка. Ні! Священне Писання говорить нам, що Бог високо цінує життя усіх Своїй творінь, зокрема, і тварин. Як відомо, тваринний світ був створений Господом раніше, ніж людина: «І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре» (Бут. 1: 25).

Коли людина приходить до храму, то, напевно, перше на що вона звертає увагу є свічки. Споглядальні прояви віри та порив молитовного стану одразу прагнуть втілитись в конкретних діях. Як правило таким кроком стає запалювання свічок. Але в спеку вони мають властивість деформуватись, а іноді через протяги та інші фізичні закони випадково гаснути. Нічого страшного тут не відбувається, ніякої містики чи жахливих наслідків це немає. Черговий міф, нібито, погашена свічка є поганим знаком церква давно с

17 липня за новоюліанським календарем Церква згадує святу великомученицю Марину (Маргариту). Історія цієї юної жінки вражає і надає привід ще раз замислитись над тим, наскільки несповідимі шляхи Господні.

У цей святковий день ми підносимо гарячі молитви за наших мужніх воїнів, які зараз захищають український народ від поневолення і знищення російською імперією зла. Ми дякуємо нашим союзникам, дякуємо всім людям доброї волі у світі, які підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресора.

15 липня за новоюліанським календарем Православна Церква України відзначає пам'ять однієї з найвідоміших постатей вітчизнянної історії. Небагато імен на її скрижалях можуть порівнятися з ім'ям святого рівноапостольного Володимира, хрестителя України-Русі, котрий на віки вперед визначив духовну долю нашої Церкви і нашого православного народу. Хоча в дитинстві Володимира виховували в християнському ...