Бути першим означає бути готовим до найбільших викликів. Стати верховним дорівнює мати владу, за яку доводиться розплачуватися потом і кровью. Кожен робить свій вибір. Наважується на кардинальні кроки або пливе за течією, здатен змінити життя чи воліє відсидиться в часи випробувань, протистоїть злу або йде на компроміс із совістю.

28 червня Церква віддає честь пам’яті святих мучеників чудотворців і безсрібників Кира і Іоана. Це є днем перенесення їх мощів та вшанування видатних угодників Божих, які не тільки праведно і побожно жили, лікували та зціляли, але й прийняли за віру тяжкі муки. Приводимо їх Житіє за текстом митрополита Димитрія Туптала.

У календарі 27 червня за новоюліанським календарем церква згадує святого преподобного Мартина Туровського. Про нього відомо, що він жив у XII ст., працював кухарем турівських єпископів, а потім став блаженним старцем, провадив чеснотне життя, відзначився скромністю, працьовитістю і побожністю.

Тихвинська ікона Божої Матері є одною з найшановніших Богородичних ікон. Вона прославилася багатьма зціленнями та чудесами, а особливо до неї зверталися з молитвами в разі хвороби дітей. Не випадково тривалий час центральною іконою нашого храму, що знаходиться ліворуч від царських воріт, є саме Тихвинська ікона.

«Якщо ми приймаємо все, як виявлення волі Божої, то бачимо смисл всього, що відбувається. Розкривається змістовність і значущість кожної події для нас й тих, хто перебуває поряд. Усяке страждання і сльоза – це наш внесок в спасіння, в майбутнє, у життя в світлі і правді, до якого кликав Іоанн Хреститель», - із проповіді о.Віктора Маринчака.

«Іоан Хреститель хрестив водою, тому й день називається Івана Купала», – нерідко саме так пояснюють назву свята 24 червня. Насправді ж Різдво Іоана Предтечі та «Івана Купала» – це два зовсім різних свята, християнське та язичницьке, які за примхою історії відзначаються поряд.

24 червня Церква вшановує Різдво чесного славного Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна. Сам Спаситель казав про нього: «Серед народжених жінками не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя». Отже, згадаємо сьогодні Предтечу нашого Господа. Початок Літургії о 8.30.

«Перемога над страхом, зневірою, можливістю зради своєї віри, Церкви – все долали українські святі та йшли на муки. Ми маємо прийняти цей досвід поколінь, як один із найцінніших спадків і взяти на себе свій Хрест. Обов’язки наші важки, але потрібно пронести їх з любов’ю, щоб змінити на краще стан власних душ і побачити світло навіть в суцільній темряві», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

Військового капелана 127-ї бригади ЗСУ о.Олександра Настаренка за віддавне служіння Богові і Україні, за жертовність в захисті добра та правди нагороджено орденом святого великомученика Юрія Переможця. Від імені предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія високу церковну нагороду в Іоано-Богословському храмі ПЦУ вручив архієпископ Харківський і Слобожанський владика Митрофан. Аксіос!

У другу неділю після П’ятидесятниці ми особливо вшановуємо тих святих, які в землях України несли служіння та подвиги, довершувалися у чеснотах, засвідчили віру через мучеництво. 18 червня Церква згадуватиме новомучеників та сповідників, які в Україні та в інших землях у XX та XXI столітті постраждали за Христа та православну віру.

«Нам треба набиратися терпіння. Просити у Бога, щоб здійснилася на нас Його воля і Він відкрив двері Свого Царства. Стукати в них треба неодноразово, просити постійно, наполегливо та послідовно. Ми повинні зберегти терпіння, волю й прагнення Божого світла, правди і любові, щоб встояти до кінця та в останню мить побачити відкритими Його двері», - із суботньої проповіді о.Віктора Маринчака.

Якщо член церкви починає грішити, то йому виносять зауваження, якщо не кається – відлучають. Та є гріхи, за які ніколи не ставлять навіть на замітку. Більше того, таку людину за цей гріх жаліють. Цей гріх з дитинства прищеплюють людині, як щось позитивне, а дитина культивує його, як засіб привернути до себе увагу. Спробуємо поміркувати про образу.