Проповідь отця Віктора Маринчака в 3-тю неділю після П’ятидесятниці: Ми знаємо, що таке перемагати любов’ю. В нашій історії такий досвід існує. В 21 сторіччі - двічі. Отже треба перемагати любов’ю, світлом, натхненням добра. Нехай це надихне на нас бути такими, як ті святі, що жертвували собою з любові – і через те перемагали.

У третю неділю після П’ятидесятниці Православна Церква згадує слова Христові про важливість Небесного Царства. На божественній літургії цього дня читається наступний євангельський уривок: “Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?

У багатій літургійній скарбниці Православної Церкви часто знаходимо особливі перлини - молитви передані чудесними подіями. Ось так і з улюбленою молитвою, яку повторюємо багато разів у крузі богослужбових відправ, а особливо, яку так урочисто співаємо під час Божественної Літургії: «Достойно є». 24 червня Православна Церква вшановувала ікону Пресвятої Богородиці «Достойно є» (або «Милуюча»), історія якої тісно пов’язана з цією молитвою.

24 червня Свята Церква вшановує пам'ять відданих послідовників Христа, життя яких є прикладом жертовності і самозречення – апостола з дванадцятьох Варфоломія та апостола з семидесяти Варнави. Свої життя, сповнені подвижницької праці, покровительства тим, хто його потребує, любові до ближніх, вони присвятили служінню Істині та проповідуванню Слова Божого серед народів. Святий ...

В тому й полягає покаяння, щоб немовби виміряти відстань між тим, що задумав Господь, і тим, що ми здійснили; між тим, що нам було дано і що ми використали чи ні, виконали чи не виконали. Це треба робити – і не раз в житті.

Війна не тільки продемонструвала хто є хто, а й розставила багато крапок над «і». Передусім вона показала шкалу ціннісних орієнтирів і визначила життєві пріоритети кожного українця. Господь хоче від нас милості, а не жертви.

23 червня Православна Церква України вшановує пам'ять святителя Іоана (Максимовича). І хоч згадують його переважно як митрополита Тобольського, сам владика багато послужив на благо України. Він був засновником Чернігівського колегіуму - базової моделі всіх духовних семінарій Гетьманщини та особистим приятелем гетьмана Івана Мазепи. Святитель Іоан (Максимович) народився в грудні 1651 ...

22 червня Православна Церква України вшановує пам’ять святого Кирила, архієпископа Олександрійського. Він вважається одним із Отців Церкви, був головою III Вселенського Собору в Єфесі та дуже суворо і безкомпромісно подавляв усі єресі.

Як зберегти надію в наших умовах, у тих обставинах, в яких ми перебуваємо? Історичний досвід дає нам чимало прикладів для відповіді на ці питання. Чому, попри всі трагедії, добро не знає поразки розповідає настоятель Іоано-Богословського храму о.Віктор Маринчак.

Якщо член церкви починає грішити, то йому виносять зауваження, якщо не кається – відлучають. Та є гріхи, за які ніколи не ставлять навіть на замітку. Більше того, таку людину за цей гріх жаліють. Цей гріх з дитинства прищеплюють людині, як щось позитивне, а дитина культивує його, як засіб привернути до себе увагу. Спробуємо поміркувати про образу.

Попри війну і важки обставини, в яких перебуває наш народ сьогодні, ми продовжуємо свій переможний шлях у майбутнє. Попереду нові труднощі та випробування, але український народ протягом багатьох поколінь подвигами своїх мучеників і святих довів, що здатний все витримати. Про наш поклик до майбутнього у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Світло Христової віри пройшло до нас ще у І столітті. Ми знаємо, що першим проповідував на нашій землі апостол Андрій Первозванний. Хоча, найдавніша згадка про поширення Християнства на українських землях належить Тертуліану. Згодом, про прийняття Християнства скіфами повідомляють: Святі Афанасій Олександрійський, Іоан Золотоустий, Євсевій Кесарійський та Блаженний Ієронім.