Постування має дуже глибокий сенс у першу чергу тому, що ти не вчиняєш злого, темного і брудного, а намагаєшся робити правдиве, світле та чисте. Преподобний Єфрем Сирин казав: «Краще у Великий піст з’їсти шмат м’яса, ніж образити людину». Про важливість постувати в нашій поведінці, способі життя і дій дивіться в суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Торжество православ’я звершується в перший Тиждень Великого посту в Неділю. Воно було встановлене в Греції в IX ст., В пам`ять остаточної перемоги над ворогами православ`я – іконоборцями. Вчення про шанування ікон, засноване на св. Писанні і затверджене звичаєм перших християн, до VIII ст. залишалося недоторканним. Але єресь іконоборства, що з`явилася ...

Світ після раю є пеклом. Коли ми впадаємо в гріх, то пристрасть або ненависть чи щось абсолютно спокусливе тягне до себе й ти відчуваєш, що тут є насолода або якась примарна справедливість в тому гніві чи злобі. Але Бог не того чекає від нас і не тому навчає. Про повернення до раю та перші кроки покаяння дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

У суботу першого тижня Великого посту ми згадуємо пам’ять святого, ім’я якого міцно пов’язане з Чотиридесятницею. А точніше – з першим тижнем Великого Посту, що колись навіть мав назву Феодорового. Свята Православна Церква підносить молитви до великомученика Феодора Тирона, який за часів Юліана Відступника застеріг християн від їжі, що була окроплена на честь поганських богів.

Варто пам’ятати, що покаяння і сповідь – це не тотожні поняття. Покаяння – це внутрішній стан скорботи за гріхи, розкаяння людини за свої неправильні слова, думки, вчинки чи наміри. А сповідь – це зовнішній вияв нашого покаяння. Для отримання прощення і полегшення необхідне одне і друге. У сповіді як Таїнстві через священнослужителя завдяки дії Святого Духа відбувається прощення свідомих гріхів, які вчинила людина після прийняття святого Хрещення. Тому Таїнство Сповіді є Таїнством духовного оздо

Обмеження посту насправді є не тягарем, а, навпаки, додатковою можливістю. Не суворим викликом, вимушеним обов’язком чи важкою необхідністю, а чудовим періодом відкидання зайвого, зменшення метушливості, суєтності, клопітливості. В стосунках з Богом ніколи не йдеться про примус – тільки про Любов, яку ми здатні виявити та передати ближнім.

Літургія Ранішосвячених Дарів – одне з найкрасивіших Богослужінь Православної Церкви і є окрасою служб Великого посту. Її дійсно можна назвати серцевиною та найбільш характерним Богослужінням цього священного періоду. Власне, Літургія Ранішосвячених Дарів не є «літургією» у тому сенсі, в якому ми розуміємо Літургії святих учителів Церкви Василія Великого та Іоана Золотоустого, а являється особливим чином Причастя. Cаме тому ми останніми роками служимо її не вранці, як раніше, а у п’ятницю о 14.0

У покаянному каноні, який ми завершили читати сьогодні, найбільша увага приділяється саме чистоті серця, помислів і почуттів. Весь досвід Церкви та святих надавав Андрію Критському надію, що подібне можливо. Це надзвичайно важко, як в молоді літа, коли ми зухвалі й пристрасні, так і в зрілості та похилому віці. Про надію очищення сердець дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Псалтир розраджує у скорботі, незбагненно заспокоює душу, коли ми збурені та стурбовані. Псалтирем моляться за Батьківщину, за спасіння свого народу, своєї родини, окремої людини чи всіх людей, зважаючи на те, яку потребу ми відчуваємо першочерговою.

25 лютого Церква вшановує святиткля Тарасія, архієпископа Константинопольського. Завжяки йому вдалося зупинити нападки іконоборців. Він відкривав останній Вселенський Собор і біля місця його поховання відбувалося багато чудес. Про цього святого не часто згадують, але його життя достойно того, щоб ми розповіли про нього в Тарасів день.

Повторювання одних і тих же молитов під час покаянного канону – це є спосіб стукати в своє серце. Важливо достукатись, щоб воно відкрилось на зустріч Богові. Надзвичайно важлива наша тілесна участь в цих молитвах. Ми не тільки свою гординю смиряємо, а й велич Бога прославляємо. Про чудо воскресіння наших душ дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака в другий день Великого посту.

У четверту річницю початку повномасштабної війни, 24 лютого 2026 року, в Іоано-Богословському храмі Харківська єпархія ПЦУ разом з єпископами різних конфесій, очільниками області і міста вшанували наших воїнів та всіх, хто віддав життя за Свободу України! Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24. Приватбанк 5159 3351 0939 ...