Подяка як дієслово (відео)

Сучасна людина звикла спілкуватися з іншими бачачи в співрозмовниках переважно функцію. Якісне виконання необхідних справ стимулює заохочення, підбадьорення чи певну винагороду. Згадаємо, коли ми в останній раз навіть з найближчими говорили від серця до серця? Що вже казати про колег, сусідів, знайомих або тих, з ким періодично перетикаємось по життю. Поверхові стосунки, віртуальна реальність, робочі взаємовідносини стали усталеною нормою світоглядного принципу: «ти мені - я тобі».

Подібний причино-наслідковий спосіб думання нерідко переноситься на родину, друзів, Бога. Можна задобрити, компенсувати, відкупитись. Для цього не потрібні емпатія, співстраждання чи жертовність. Слова любові, визнання, турботи перетворюються лише на красиві мовні вирази, оскільки функціональність не вимагає занурення в глибини душі. Між тим, найвищою формою надії, напевно, є вдячність, бо для віруючого серця все в житті стає Даром.

Проте, як ми бачимо, вдячність виявляється непростою чеснотою. Хоча прийнято вважати, що більш ніяково просити, адже це пов'язано з почуттям сорому й незручності, але, мабуть, ще важче щиро дякувати. Коли у людини горе, біда, трагедія, то вона просить, наполягає, молиться. А після того, як все минається, відчувши полегшення, не пам’ятає про благодійників, покровителів, церкву. «У всьому дякуйте, бо така Божа воля щодо вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5:18), - промовляє до нас через століття апостол Павло.

Втім, як часто ми забуваємо відповісти близьким словом, вчинком, грошима, порадою, підтримкою, або просто пожертвувати часом або комфортом заради іншого. У першу чергу, звісно, варто дякувати Богу. За те, що маємо щастя жити та дихати, за здатність відчувати і любити, навіть за те, що маємо можливість страждати й плакати. Вдячність - найбільш світле і піднесене серед релігійних почуттів, до того ж, найнеобхідніше. «Хто приносить подяку, той прославляє Мене» (Пс. 49:23), - читаємо у Святому Письмі. Власно, Євхаристійне Богослужіння, яке ми звершуємо в храмі, й є нашою постійною подякою Творцю. Тією тишею серця, в якій чути, як промовляє Господь. На суботню і недільну Літургію 11-12 жовтня 2025 року на Фейсбук сторінці Іоано-Богословського храму ПЦУ приймаємо ЗАПИСКИ ОНЛАЙН. Будемо молитись і дякувати, бо справжні почуття народжуються не з достатку, а з любові. По завершенні служимо панахиду. У неділю ще й відзначимо день капелана.

«Немає нічого могутнішого за вдячне серце: воно перетворює навіть скорботу на благословення», - наставляє Іоан Золотоустий. Людина не є функцією, інструментом, чи об’єктом для здійснення бажань. Тому будемо всіляко дякувати тим, хто тримає нас на плаву, молиться, діє, віддає свої сили і здоров’я, а іноді й життя. Нехай Господь береже їх, підтримує та благословляє на довгі й щасливі літа. 

Приватбанк
4149 6293 1322 1459   
 
5169 3351 0939 4102