9 серпня Церква вшановуж апостола Матфія. За переданням, він був народжений у Віфлеємі і під керівництвом Симеона навчався Закону Божого. Матфій був одним з 70-ти найкращих учнів Ісуса і пізніше разом з 12-ма апостолами став свідком зішестя Святого Духа.

У недільному Євангелії ми знову бачимо відчайдушну людську потребу і нездатність Христових учнів зцілити людину. Нещодавно ми читали в Євангелії про те, що вони відчували, коли могли нагодувати народ, який оточував Христа; і запитали Його: "чому?" Чому вони так безсилі? Чому вони не можуть допомогти тим, хто з такою надією до них приходять?

Безперечно, треба жадати більшого, посилювати вимоги до себе, піднімати планку, прагнути неможливого. Слід наважитись йти по воді, воліти пересувати гори, бажати втілювати найфантастичніші проекти, але Альфою і Омегою віри, як універсального ключа до чудес, є, як виявляється, молитва і піст. Причому останній розуміється не в гастрономічному сенсі, а в свободі від усього, що нас поневолює. За великим рахунком піст є часом служіння Богу молитвою і покаянням.

Господь закликає нас бути як діти. Вони безпосередньо, наївно і щиро покірні волі Божої та, всупереч всьому, безпідставно радіють. Дорослі повинні усвідомити, що смерті неможна долати нас. Діти про це, звісно, не думають, а просто повертаються до життя, творчості та натхнення. Будемо вчитися у них життєлюбству, щоб смертність не заволоділа нашою любов’ю.

Кожну п’ятницю в нашому храмі служиться молебень з акафістом великомученику Воніфатію. Серед парафіян його називають «проти пияцтва». Цей гріх, на жаль, дуже розповсюджений в нашій країні, але Церква знає як протистояти цієї спокусі. Можливо, приведена підборка матеріалів на тему пияцтва допоможе вашим знайомим та близьким подолати прикру залежність.

Свято Преображення Господнього припало на найспекотніший день 2026-го року. Втім, як завжди, було багато людей, фруктів для освячення і неповторна атмосфера, що притаманна храму Апостола Любові. До вашої уваги фоторепортаж святкової Літургії. «Преобразився Ти на Горі Фавор Господи Ісусе Христе Боже наш Сину Божий,показавши учням Твоїм Славу Твою скільки їм можна було, нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне Життядавче слава тобі!».

Нам була надана можливість і наказ - преобразитись. Вичавити з себе раба, відкинути все те, що було пов’язано з десятиліттями руїни, збудувати храм власної душі. Про осередок Любові в жорстокому світі, шлях до Спасіння та натхнення, що долає всі перешкоди - дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака на свято Преображення Господнього.

Фрукти після освячення не стають якимись святинями, як дехто вважає, предметом благословення є не стільки плоди, скільки сама людина, що їх виростила з милості Божої. Бо земля не сама собою є плідною, вона не сама собою породжує все, що необхідне людині для підтримання тілесного життя – плідною її творить Господь, через неї виявляючи піклування про нас.

Свято Преображення Господнього є для нашого храму надзвичайно важливим. Цей день для Іоано-Богословської парафії має особливий історичний підтекст. Саме на Спас, (тоді він відзначався 19 серпня) у 1991 році відбулася перша служба в півзруйнованому аварійному храмі. Про події тих днів, свій вибір та що запам’яталось в ті доленосні для України дні згадує настоятель нашої церкви о.Віктор Маринчак.

Завдання людини - преображатися, стяжати Святого Духа, єднатися з Господом і, наскільки це можливо, жити повнотою буття. Зрозуміла настанова для всіх, яку вдається втілити одиницям. Універсальний дороговказ, що підкоряється лише тим, хто здатний зберегти вірність і витримати до кінця. Віра, безумовно, є даром Божим, але водночас вона також і плід наших особистих зусиль.

Ця ангельська пiсня вводить нас у центральну, найважливiшу частину Божественної Лiтургiї, наближаючи до головного Таїнства — Причастя. Вона нiби прокладає умовну межу, за якою нам потрiбно залишити все земне й тимчасове, всi пiклування, турботи й печалi (саме це слово було вжито в давньоукраїнському текстi молитви), аби приготувати себе до зустрiчi з Господом.

4 серпня Церква згадує сімьох отроків з Ефесу, які за переданням мали дивний сон, що тривав десятки років. Будучи друзями з дитинства, всі вони пішли на військову службу, але зіткнулись з жорстокими гоніннями і встали на путь правди. Їх повинні були вбити, втім, Господь вчинив диво, про яке досі сперечаються, бо його важко збагнути з точки зору раціонального життя. Про отроків з Ефесу читайте в нашому матеріалі.