Можна тільки уявити скільки гріхів виникає через неуважне поводження зі словом? Засудження, лихослів’я, наклеп, пусті слова, за кожне з яких доведеться дати відповідь в день Суду. Сьогодні ми пропонуємо вам прочитати уривок із книги преподобного Никодима Святогорця «Прихована брань», де йдеться саме про гріх нашої балакучості.

У суботу 26 вересня Іоано-Богословська церковна громада відзначає своє храмове свято. Будемо вшановувати пам'ять нашого улюбленого Апостола Любові. Плануємо провести празник в камерній атмосфері, молитовно та як завжди натхненно. Цього року урочистостей, хресної ходи чи поважних гостей не буде. Втім, просимо парафіян долучитись до прибирання території та допомогти підготуватися до ...

23 вересня Церква згадує подію зачаття чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоанна. Про неї багато написано в богословській літературі, але, мабуть, краще ніж за українського святителя Дмитра Ростовського, якого ми вшановували зовсім нещодавно, ніхто не розповість. Ще одна важлива дата вшановування останнього пророка Старого Заповіту. Зачаття святого Івана Предтечі ...

22 вересня Православна Церква вшановує пам'ять пророка Іони. Це був один із так званих 12 малих пророків, твори яких були відносно невеликі і його книга не містить великої кількості пророцтв. Між тим, вона виділяється серед інших своєю історією та зв’язком з життям Господа нашого Ісуса Христа та одним епізодом, про ...

Помиляються ті, хто цю чесноту – терпеливість – вважають слабкістю, підкоренням. Насправді все навпаки: терпеливий перемагає, і не лише навіть самого диявола, бо якраз він є нетерпеливим, роздмухує емоції, квапиться з рішеннями, спішить і… робить помилки. Терпіння не означає залишити все, як є, змиритися і просто перечекати.

Життя в тому чи іншому розумінні обов’язково є жертвою. Це не означає, що кожен повинен бути вбитим. Можна покласти труди і дні, весь обшир свого життя як жертву Богові та людям. Хрест, на якому розіп’ятий Спаситель, стає Хрестом Любові, з якого Він відкриває нам всім Свої обійми. Про спрямованість на Любов як рушійну силу дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Живе Боже слово, яке промовлятиметься в неділю після Воздвиження, говорить нам про Хрест Господній, що ми повинні нести все життя. То є іноді нестерпно і боляче, вимагає надзусиль та концентрації всього єства, але ярмо то виявляється благом і в цьому наше уповання. Про Євангельське читання найближчої неділі читайте на нашому сайті.

«Господня Всемогутність виявляється тут на землі, коли нам це надзвичайно потрібно. Людина, як образ Божий, повинна бути сповнена не тільки любові, правди і свободи, а й сили. Ми же часто виявляємось надто слабкими. Щось не виходить у нас стати міцними. Для цього треба перетерпіти дуже багато страждань. Щоб витримати нові випробування нам потрібна Господня сила», - із суботньої проповіді о.Віктора Маринчака.

Якщо повернутися назад, до того часу, коли Господь створив людину, то з Книги Буття ми дізнаємося, що Він дав їй все для повноцінного життя на землі. Він поселив перших людей в Едемському саду і дав їм таку владу, якою не володіє ніхто з живих істот на Землі. Він заклав в душі людини внутрішній закон – совість. Вона призвана допомагати людині розрізняти добро та зло. І це одна з головних особливостей людини, яка відрізняє її від тваринного світу.

Псалтир чи не найбільше за всі інші книги Писання використовується при богослужіннях у Православній Церкві. Псалтир – найдовша книга Біблії, яка містить 151 окремий розділ (псалом). Назва цієї книги походить від грецького слова ψαλτήριον (псалтиріон), яке позначає струнний щипковий музичний інструмент, у супроводі якого виконували псалми. Псалми, власне, й означали спів, пісні духовного змісту, під акомпанемент саме цього струнного інструмента.

З практичного погляду, вдячність є найкращими ліками проти гордині, заздрощів і смутку. Зневага до отриманого добра народжується з переконання, ніби весь світ або конкретні люди нам щось завинили. Натомість вдячна людина сприймає кожну зустріч як вияв Божої милості. Найвищим же ступенем цієї чесноти є здатність дякувати не лише за радість, а й за випробування.

18 вересня Церква вшановує одну зі святинь української землі – Молченську чудотворну ікону Божої Матері. Її історія тісно пов’язана з Києво-Печерською лаврою, звідки, втікаючи від монголо-татарської навали, прийшли ченці в Молченську пустинь, що біля Путивлю та оселилися там. Коли ченці відійшли до Господа, їх поховали в влаштованої ними печері в Чудній горі, що поблизу Молченського болота на Сумщині.