В середу Страсного тижня згадуються дві події: зрада Іудою Господа Ісуса Христа та помазання Його миром. Ніч на середу Спаситель провів у Віфанії (Мф. 26:6-17). Тут у домі Симона прокаженого в той час, коли на раді первосвящеників, книжників і старійшин було вже вирішено взяти Ісуса Христа хитрістю і вбити Його, ...

Нам треба відкритись назустріч Господу і зосередитись на прийняття Його благодаті. В тому числі через Таїнство Соборування, яке в останній раз до Пасхи відбудеться нашому храмі у вівторок 7 квітня о 14.00, ми маємо можливість отримати її на зцілення душі і тіла. До вашої уваги остання проповідь перед таїнством Єлеосвячення о.Віктора Маринчака.

Попри всі обстріли, вибухи і жахи війни ніхто не здатний зіпсувати святковий настрій. Сьогодні в нашому храмі освячували верби під звуки повітряної тривоги та перед Страсним тижнем відзначали Вхід Господній в Єрусалим. Попереду Страсті Христові, але вже через тиждень Великдень.

З історії ми знаємо, що можновладці в’їжджали у свої столиці після перемог на розкішних колісницях, що сяяли золотом. Вони встилали дорогу до цієї зустрічі тисячами вбитих на війні, омивали ріками людської крові. Навколо них рухалися легіони війська з усякою зброєю, а за ними – сотні полонених рабів у кайданах. Це була дійсна подія, що наводила трепет і жах на весь народ.

Для того, аби повірити в воскресіння Лазаря треба пережити справжню втрату. Мати таку скорботу і тугу, щоб вигукувати до Господа, як колись, втрачаючи сенс буття, волала одна людина: «Мені нічого не треба – поверніть тільки його живого». Найстрашніше – це загибель душі й часто саме зустріч з воскресінням Лазаря надає нам надію. Про життя після смерті дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

У суботу перед Вербною неділею Церква згадує чудо воскресіння Спасителем праведного Лазаря. Він був братом Марфи і Марії й,жив разом із сестрами неподалік від Єрусалиму, у селищі Віфанія. Христос часто відвідував їх дім, а самого Лазаря називав своїм другом. Одного разу чоловік сильно захворів, і, коли звістка про це дійшла до Христа, Він сказав: «Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею» (Ін. 11:4)

3 квітня Церква вшановує ікону «Нев’янучий Цвіт». Цей образ по праву вважається одним з найпрекрасніших та зворушливих в православній іконописній традиції. Ласкава усмішка Богоматері, оточеної білими квітами, повертає радість життя, душевну рівновагу, дарує спокій, умиротворення, готовність подолати будь-які випробування. Невипадково саме на початку справжньої теплої весни Церква згадує цю дивовижну еладську святиню.

Заради життя світу ми повинні воскресати. Вставати з гробу як Чотириденний Лазар. Співати «Осанна», знаючи, що попереду Голгофа. Нести свій Хрест, пам’ятаючи сенс жертви, що веде нас до Великодня.

З огляду на практику в латинській традиції, де встановився звичай звершувати це служіння для тих, хто наближається до смерті, серед православних поширюється хибна думка, ніби це Таїнство свідчить про близькість відходу від світу цього. Єлеосвячення ні в якому разі не є Таїнством приготування до смерті.

Неправда, як і будь-яке зло, не володіє самодостатньою сутністю, воно є лише запереченням добра, запереченням чеснот, запереченням життя, а відтак – замість творення воно здатне лише на руйнування, якраз на те, чого прагне диявол.

Іноді доводиться чути, нібито, неможна хрестити дитину у Великий піст. Неправда! Не існує жодних заборон і обмежень у часі для звершення Таїнства Хрещення: хрестити можна у будь-який день року, незалежно від всіх постів та святкових днів, а також у будь-який час доби!

Останній тиждень Чотиридесятниці завершується в п’ятницю 3 квітня. Зранку в нашому храмі цього дня постовим чином служиться Утреня, потім звершується Таїнство Соборування, а далі Літургія Ранішосвячених Дарів. В суботу згадується воскресіння Лазаря і вже в неділю християни східного обряду святкують Вхід Господній до Єрусалиму. Про Богослужіння перед Страсним тижнем розповідає настоятель. Іоано-Богословського храму ПЦУ міста Харкова.