Вже багато років Церква закликає вірних не приносити на цвинтарі штучні квіти. Останнім часом це питання набуває особливої ваги. Щороку ми постаємо перед проблемою поминальних великодніх днів, коли масово яскраві пластикові суцвіття із ринку та супермаркетів перекочовують на кладовища. Підприємливі люди чекають цих днів, немов щедротних жнив, адже на цьому можна непогано заробити. Екологи вважають навпаки і для цього є всі підстави.

У вівторок 21 квітня після Фоминої неділі Православна Церква встановила особливий день, в який здійснюється загальне поминання спочилих. На вечірньому богослужінні звершується повна панахида з пасхальними піснеспівами. В нашому храмі це відбудеться цього року у понеділок о 14.00. А у вівторок, 21 квітня, на Літургії (початок о 9.00) до звичайного чину додаються заупокійні прокимен, Апостол та Євангеліє.

Віра дає силу і волю, мужність й натхнення, можливість подолати всі труднощі та здобути Царство Боже. Вірні можуть не здатися всупереч усьому, здолати нездолане, здобути перемогу ціною життя. Нам треба перебороти власну слабкість, здобути себе такими, як задумав нас Бог. Про справжню віру, що надихає пізнати Істину та здобути Свободу дивіться в недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Єрусалим - місто, що поділене між двома державами і трьома релігіями. Переживаючи події Страсного тижня, ми так чи інакше проходимо вулицями і стежками цього давнього міста, слідуючи за Спасителем. Поглянемо на визначні місця Єрусалиму часів Ісуса Христа.

Для Бога кожне зернятко і мураха важливі. Не можна нічого відкинути. Всі ми залишаємось в тканині історії, яке розгортається від творіння світу до другого пришестя. Про мужність стояти до кінця, долання смерті та плекання віри, яка після всіх наших втрат дає можливість воскреснути вже в цьому житті, дивіться в суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Під час Великоднів свят багато парафіян приходили в храм Апостола Любові освячувати паски з собаками. Наші священники тримають вдома чотирилапих друзів, дуже люблять тварин і вважають, що мати собаку вдома, особливо, коли є діти, дуже важливо. Втім, існує давня церковна заборона заводити в храм домашніх улюбленців.

В українській традиції замість слова матінка, (російською – матушка), іноді вживають термін «їмость». Він походить від виразу «її милість», підкреслюючи роль дружини як доброї, милосердної жінки, помічниці та порадниці чоловіка-священника.

Воскресіння Христа є не тільки перемогою життя над смертю. Це також й про наше пробудження, плекання любові, підживлення віри, здатність випростатися на повний зріст, аби стати ще міцнішими, духовно зрілими, непохитними та здатними витримати прийдешні випробування. Зло не зупиниться само собою. Його не здолати без нашої участі, активного протистояння силам ...

У свято Пасхи впродовж Світлої седмиці у храмі біля іконостасу лежить єдиний загальний усім членам Церкви освячений хліб - артос. На артосі видніється знамено перемоги Христа над смертю – хрест або образ Воскресіння. В перший день Пасхи, після заамвонної молитви, артос освячується особливою молитвою і окроплюється святою водою. У суботу Світлого Тижня після Літургії артос розділюється віруючим.

Тривають Великодні свята, які в наш воєнний час несуть людям нехитну надію і радість Воскресіння. Хоча в Іоано-Богословському храмі ми й не служимо протягом більшості днів Світлого тижня Літургію, але відзначаючи Пасху, задаємося питанням, а чому український народ так сильно любить свято перемоги над смертю? Настоятель нашого храму, освячуючи паски військовим, дав своє пояснення цьому феномену.

15 квітня Українська Церква вшановує Вишгородську чудотворну ікону Божої Матері. Її згадують в день пам’яті благовірного великого князя Мстислава Володимировича, який отримав образ в дар від Константинопольського Патріарха в 1131 році. Ця ікона – типу Елеуса (грец. ᾿Ελεοῦσα – милуюча, співчуваюча, милосердна, ніжна). На іконі зображена Богоматір, Яка з любов’ю і ніжністю пригортає Свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа.

Цими Пасхальними днями ми особливо гостро відчуваємо, що Істина відкривається нам через створений Господом світ: через Його красу та могутність, через хліб, який ми їмо й пташиний спів, що чуємо, через воскресіння природи і людей, які поруч. Той, хто любить ладний обійняти цілий світ. Про Великодню радість буття дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака в світлий понеділок.