Ми святкуємо сьогодні день Торжества Православ’я: не торжества православних людей над іншими людьми, а торжества про те, що Православ’я як світло - сіяє, немов вогонь горить, як життя - тече по усьому світі. І знову-таки: не лише наше церковне Православ’я, але щось набагато більше за те, що ми можемо вмістити.

«Наш шлях до Спасіння так чи інакше пролягає через якісь страждання, муки, терпіння, витрату всіх фізичних і духовних сил, але далі є воскресіння душі. Ми зробили перші кроки Великого посту. Попереду нові напруження, які пов’язані з думками, які відкривають нашу недосконалість і кличуть нас до правдивого покаяння», - із проповіді о.Віктора Маринчака в суботу вмч.Феодора Тирона.

У суботу першого тижня Великого посту ми згадуємо пам’ять святого, ім’я якого міцно пов’язане з Чотиридесятницею. А точніше – з першим тижнем Великого Посту, що колись навіть мав назву Феодорового. Свята Православна Церква підносить молитви до великомученика Феодора Тирона, який за часів Юліана Відступника застеріг християн від їжі, що була окроплена на честь поганських богів. На згадку про це, на вечірній службі в п’ятницю в храмах освячується коливо.

«У перші дні Чотиридесятниці ми маємо зворушливі служби. Відчувається плід молитов, співів і того надзвичайного духовного спрямування, яке надає нам Великий піст. Ми можемо навіть не розуміти хвилювання цих молитов, але душа розкривається і тягнеться до Неба», - із проповіді о.Віктора Маринчака після Літургії ранішосвячених Дарів.

8 березня Церква вшановує пам'ять одного з 70-х апостолів першого століття Єрму. Його книга «Пастир» на початках християнства була настільки популярна і авторитетна, що її майже дорівнювали до Євангелія та читали публічно в храмах. Про Єрму згадується в Новому Заповіті, а його натхнена проповідь стала зразком для учнів Христа перших ...

Великий піст може стати прекрасною нагодою піднятися над собою, духовно зрости й випростуватися в повний зріст, попри всі труднощі переломного моменту. Нам хочеться, щоб Бог був лише лагідним, милосердним і поблажливим. Проте, кожна зустріч з Ним стає справжнім іспитом, де Господь суворо питає: «Чи маємо ми в собі Образ Божий»?

Літургія Ранішосвячених Дарів – одне з найкрасивіших Богослужінь Православної Церкви і є окрасою служб Великого посту. Її дійсно можна назвати серцевиною та найбільш характерним Богослужінням цього священного періоду. Власне, Літургія Ранішосвячених Дарів не є «літургією» у тому сенсі, в якому ми розуміємо Літургії святих учителів Церкви Василія Великого та Іоана Золотоустого, а являється особливим чином Причастя.

Перші кроки Великого посту і покаяння завжди зворушливі, важливі й сповнені надією та духовною радістю. Зламавши свою гординю, ставши на коліна в молитві Єфрема Сирина ми прокладаємо шлях до Великодня. В прощенні перед ближніми і Богом є передчуття Воскресіння Господнього, яке осяває наші душі. Про здобуття духовного щастя дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Серед ікон, чиє авторство приписують самому апостолові Луці, чи не найвідомішою є Ченстоховська Матір Божа. Православна церква України вшановує її постійно, але зокрема 6 березня за новим календарем. Ми добре розуміємо, що віра, а не ікона творить чуда. І нашій впевненості у невидимому не заважає те, що первісний образ чудотворної ікони загинув у 1430 року.

Бог нас прощає. Він, безумовно, дає радість і надію, але треба пам’ятати, хто є першим серед грішників. Якщо я хочу по-справжньому покаятись, то повинен не шукати виправдання, а сам себе засудити. Тож, не треба думати, що слова покаянного канону надто суворі. Коли знаєш всю безліч і жах людського гріха, то розумієш, що вони ще милосердні. В них немає остаточного засудження людини. Про навернення на шляху Спасіння дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Часто в церковній літературі можна почути такі вирази як «пристрасть», «смертні гріхи», «боротьба з пристрастями» тощо. Всупереч тому, що на цю тему отці Церкви залишили нам безліч книг, сучасні православні християни, на жаль, не так часто до них звертаються. Втім, якщо ми хочемо бути справжніми християнами, що бажають жити у ...

«Покаянні співи про пробудження душі і кінець, що наближається, кличуть нас замислитись над своїм життям. Ми повинні постати на Страшному Суді якщо не чистими і праведними, то спрямованими через покаяння до Божого милосердя. Нехай Господь продовжить гартувати наші душі, щоб гідно зустріти і Голгофу, і Воскресіння», - о.Віктор Маринчак.