11 липня Православна Церква відзначає пам'ять святої рівноапостольної Ольги, великої княгині Київської, у святому хрещенні Єлени (969). Вона була канонізована, оскільки стала першою християнкою на великокняжому престолі Києва, а її охрещення створило передумови християнізації нашої держави. Прийнявши християнську віру, княгиня Ольга піднесла авторитет і своєї особи, і нашої країни в ...

Розслаблення – це завжди надзвичайна небезпека. Йдеться не просто про стан, а й про сферу нашої відповідальності. Треба навчитися керувати почуттями, словами, думками, волею і, зрештою, своєю долею. Неможна доводити себе до становища розслабленого. Наша боротьба з зовнішнім ворогом не є підставою знехтувати своїм внутрішнім станом.

10 липня за новоюліанський календарем віряни вшановують пам'ять Антонія Печерського. В дні правління святого рівноапостольного князя Володимира Господь явив Церкві Своїй світильника і монахам наставника – преподобного і богоносного отця Антонія Печерського - засновника української Лаври. Преподобний Антоній народився в місті Любеч. Змалку пройнятий страхом Божим, він хотів стати монахом. ...

Абсолютно повнота буття можлива тільки з Богом чи в Ньому. Тому нам треба наближатись до неї: через сприйняття, переживання, діяльність, а головне через любов. Треба любити цей дар, - прекрасне та водночас трагічне життя, - а разом з ним Бога, який нам його дарував. Інакше не будеш діяти, віддавати себе, реалізовувати надані тобі таланти. Тільки той, хто любить, буде віддавати себе в жертву,

Історія знає безліч прикладів, коли зло прикривалося добром: для українців промовистим прикладом є минуле століття і безбожницька комуністична влада, яка, прикриваючись примарним «світлим майбутнім», знищила мільйони людей шляхом усіляких заборон, переслідувань, ув’язнень, репресій, голодоморів, депортацій...

7 липня православна церква вшановує пам'ять преподобних Іова та Феодосія Манявських. Вони стали засновниками скиту і взірцем чернечого життя. Святитель Київський Петро (Могила) писав: «Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів присвятили своє життя Богу». Прп.Феодосій Манявський Святий Феодосій був ...

У будинку дорослої недільної школи при нашому храмі сьогодні після Літургії відбувся показ фільму про Будинок «Слово». В бібліотеці Іоано-Богословського храму ПЦУ є чимало творів письменників, які жили в цьому відомому харківському помешканні для митців, де вона творили і звідки їх чекісти везли до в’язниці. Наша книгозбірня налічує більше чотирьох тисяч найменувань, як церковної, так і художньої літератури. Літо є чудовим часом долучитись до книжкових новинок в бібліотеці храму Апостола Любові

«Господь не вступає в перемовини в бісами. Йому коряться всі сили небесні і земні й з цього хаосу Він упорядковує Космос. У недільному Євангелії розповідається, як Спаситель звільняє двох біснуватих та приносить мир в їхні серця. Цей уривок зі Святого Письма дає нам надію, що весь безлад, що існує в світі, не буде тривати вічно», - із недільної проповіді о.Геннадія Рохманійка.

Суботнє Євангеліє розповідає про навернення митаря Левія Матфея, який написав початкові розділи Нового Заповіту. Ми бачимо рішучість його дій. Він встав і одразу пішов за Ісусом. о.Геннадій Рохманійко під час міркувань над Благою Вісткою звернув увагу на грецький текст Євангелія, де використане слово, яке означає символ Воскресіння. Про мертвого душею податкового збирача, що став апостолом дивіться в суботній проповіді.

Євангельське читання п’ятої неділі після П’ятидесятниці описує нам подію зцілення двох біснуватих в гадаринському краї. Спаситель покидає межі юдейського світу, щоби звільнити одержимих людей. Гадаринська земля не вважалась ні місцем паломництва, ні привабливим туристичним центром, ні розвинутою багатолюдною територією, але саме тут стається історія, яка не може не вражати.

На підсвідомому рівні нам дискомфортно в темряві. Ми не бачимо, куди йти, наштовхуємося на різні перепони, відчуваємо підозру і страх, часто уява «домальовує» неприємні видіння, дивні обриси предметів тощо. Ми прагнемо хоч якось підсвітити собі шлях, йти на світло, де ми почуваємося спокійніше, впевненіше, затишніше… І це недарма, бо люди є творінням Божим, а «Бог є світло, i немає в Ньому ніякої темряви» (1 Ін. 1: 5).

У Писанні знаходимо згадки про незрозумілий, на перший погляд, звичай давніх народів Близького Сходу сипати на свою голову попіл, порох або землю. Таким чином ці люди виявляти свою скорботу і горе, наприклад, у зв’язку зі смертю близьких або через інші біди.