Четверте десятиліття нашої церковної громади ми зустрічаємо в умовах війни, під обстрілами і в умовах, коли багато парафіян змушені були покинути рідний Харків. За цей час Іоано-Богословський храм і його настоятель пережили багато труднощів та випробувань. Неможливо все описати словами, але деякими спогадами про те як все починалось о.Віктор Маринчак ...

Самогубство, вчинене обдумано й свідомо, Церква визнає таким же важким гріхом, як і вбивство. Адже Бог сотворив людину для життя, а не для смерті, і позбавлення від Його найдорожчого дару є порушенням Його волі й Божественного задуму, відступом від Господа.

Архієрейська Літургія, священицька хіротонія, освячення перших плодів та панахида за загиблими воїнами – таким був перший день Успенського посту і свято мучеників Макавеїв в Іоано-Богословському храмі ПЦУ. Пропонуємо до вашої уваги фоторепортаж зі свята.

Насамперед у ці два тижні мусимо зосередитися на духовному, молитовному очищенні, утримуватись від спокус, гніву та пристрастей, зосереджуватися на вдосконаленні у чеснотах та покаянні – аби спрямувати все найкраще в собі на гідні вчинки та діяльну любов до ближніх.

«Наша віра має бути такою сильною, щоб ми були наслідниками і наступниками того, Хто долає смерть. У нас немає іншого виходу. Ми повинні жити виходячи з такого розуміння, що смерть подолана одного разу долається зараз. Це буде тією вірою, яке приведе до перемоги». Про наші зусилля в боротьбі з бесівськими силами у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

У грецькому часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: “В наслідок хвороб, які дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відведення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви ...

Часто ми нарікаємо: чому ті чи інші випробування відбуваються у нашому житті? Зараз, коли велика війна прийшла на українську землю, ми задаємся питанням: чи не забув Господь про нас? Ні, Він дає сміливість і ми можемо протистояти лютому ворогу. Про підстави нашого оптимізму у суботній проповіді о.Геннадія Рохманійка.

Питання яке було поставлено учнями: "Чому ми не змогли його зцілити?" - Тому що не вистачило віри. Чи не віри в те, що у них є сила це зробити, а віри в те, що Бог може це створити, і що роль учня в тому, щоб розкрити якомога ширше двері для Бога, щоб Він міг вступити в життя і створити диво.

Православна Церква 14 серпня відзначає одразу декілька важливих подій. Дійсно, стільки важливого «вмістилося» в цей день: і згадка Винесення Чесних древ Животворчого Хреста Господня, і свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці, і пам`ять семи мучеників Маккавеєвих, і початок Успенського Посту.

12 серпня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Іоана Воїна. Шанування цього святого досить широко поширене у східних слов’ян. Він прожив багато, але Житіє його надто коротке і дуже дивне. Під час війн його ім’я завжди згадували люди зі зброєю. Особливо ті, хто потрапив у полон і перебуває в тяжких обставинах ...

Ми звикли, що наше життя нагадує гойдалки. За білою смугою наступає чорна, піднесення поступається відчаю, окриленість змінюється розчаруванням. Чергування злетів і падінь, залежність від обставин, страх перед майбутнім – все це за великим рахунком є ознакою маловірства.

11 серпня церква відзначає Різдво Миколая Чудотворця. На відміну від відомих дат, що пов’язані з ім’ям Святого Миколая», - 19 грудня (день смерті) та «весняного Миколая» 22 травня (день перенесення його мощів в італійське місто Барі), – це свято довгий час було забутим у православній традиції.