Щороку другої неділі після П’ятидесятниці Українська Православна Церква творить пам’ять усіх святих, що в землі Українській просіяли.

Християнство є релігією, яка заперечує фаталізм. Іноді доводиться чути, що все вже, мовляв, давно признане згори, тож людина, хоч докладає своїх зусиль, але не може впливати на власну долю та на події в світі. Виходить, що вся наша праця зайва й пуста, а людина може тільки те, що їй наперед призначено ще до народження, треба лише покірно підкорятися Божій волі та розвиткові природи. Чи таким створив нас Господь? Спробуємо поміркувати на цю тему.

Гостем програми «Я бачив Бога», яку робить одна з протестантських церков Харкова, не так давно став настоятель нашого храму. Автори назвали це інтерв’ю «Щоденник душі: о.Віктор Маринчак про сучасні виклики». Вийшла змістовна і цікава бесіда, яку радимо подивитись парафіянам Іоано-Богословського храму ПЦУ та всім, хто шукає українську церкву.

Єрусалим - місто, що поділене між двома державами і трьома релігіями. Переживаючи події Страсного тижня, ми так чи інакше проходимо вулицями і стежками цього давнього міста, слідуючи за Спасителем. Поглянемо на визначні місця Єрусалиму часів Ісуса Христа.

4 липня Церква вшановує одного з найвідоміших своїх подвижників - святителя Андрія, архієпископа Критського. Як правило, про нього говорять під час Великого посту, коли читають написаний ним покаянний канон. Тоді ми постійно підносимо молитви за автора Богонатхненного тексту. Втім, про його житіє, як правило, згадується менше, хоч цей праведник багато потрудився для проповіді християнської віри.

2 липня Православна Церква вшановує Охтирську ікону Пресвятої Богородиці. Тож сьогодні хочеться нагадати ,що вже декілька років в нашому храмі перебуває старовинний образ цієї ікони, що дивним чином був віднайдений і переданий громаді.

Історія знає безліч прикладів, коли зло прикривалося добром: для українців промовистим прикладом є минуле століття і безбожницька комуністична влада, яка, прикриваючись примарним «світлим майбутнім», знищила мільйони людей шляхом усіляких заборон, переслідувань, ув’язнень, репресій, голодоморів, депортацій...

«В підвалинах будь-якої перемоги лежіть жертовність, самозречення, муки і смерть. По-іншому не буває. Утвердження справжніх цінностей означає надзвичайні зусилля». Про здатність до найвищого подвигу дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

У першу неділю після П’ятидесятниці ми духовно святкуємо пам’ять тих, що від віку прославляли Бога: патріархів і пророків чесне зібрання, апостолів прикрасу, мучеників собор, постників похвалу, всіх святих, бо вони безперестанно молять Господа дарувати мир світу і душам нашим велику милість.

Апостоли, яких вшановують сьогодні християни, були дуже різними. З одного боку, простий рибалка Петро з містичною інтуїцією, якій може позаздрити будь-який богослов, а з іншого, - інтелектуал, що навчався у кращих книжників свого часу, Савл. Саме він, коли став апостолом Павлом, звістив нам формулу свободи. Вони обидва були страчені, але створили той фундамент, на якому повстала Церква. Про роль першоверховних апостолів дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Після повномасштабного російського вторгненні чимало парафіян, які раніше відвідували московську церкву, починають ходити в українські храми. Різниця відчутна майже одразу. Тут інша атмосфера, ставлення до вірних, є певні традиції та відношення до міфів, що роками нав’язувались консервативним середовищем, яке плекало «русский мир». Одним із таких хибних уявлень про життя церкви ...

Нам не відомі імена більшості святих, але, саме завдяки діям і молитвам, подвигам й служінню, вірі та рішучості «солі землі» досі тримається наш безумний світ. Численні мученики і сповідники, пророки та святителі, воїни і монахи – всі вони на власному досвіді показали, що святість можлива.