Всі інші репресії проти українського народу теж забрали мільйони людей, але три Голодомори протягом минулого століття виявилися найбільш жорстоким способом придушення свободи. Вони позначились на нашій ментальності й стали травмою для кількох поколінь. Втім, українці знову піднімались і продовжували чинити опір ворогу. Про геноцид, якій не зламав націю розповідає о.Віктор Маринчак.

24 листопада Православна Церква України вшановує пам'ять сучасного подвижника, який жив у XX столітті, преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського. Дванадцять років тому нашою Помісною Церквою його було причислено до лику святих. Мощі преподобного Меркурія були віднайдені на кладовищі у селі Бригинці на півдні Чернігівщини, де у збудованому власними руками храмі ...

Заповідь Господня «Шануй батька твого і матір твою» є першою заповіддю з обітницею: «щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі» (Вих. 20: 12). Святий апостол Павло, згадуючи цю заповідь у своєму Посланні до Ефесян, дає настанову й батькам: «І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому» (Еф. 6: 1-4).

Вмістивши невмістиме в своїй утробі Богородиця подібна храмові, але Вона більше за храм. У святая святих є скрижалі, там перебуває благодать, але не сам Господь. Діва Марія призначена вмістити Бога й попри свою велич, все-таки лишається людиною. Про її заступництво та собори нашої душі дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Богородиця не тільки вмістила в собі Христа, але стала першою з тих, про кого сказано: «Хіба ж не знаєте, що ви - храм Божий i Дух Божий живе у вас? (1 Кор. 3:16). На відміну від пророків та апостолів, Пресвята Діва Марія не проводила масштабного публічного служіння. Вона не проповідувала перед тисячними зібраннями, не писала послань до помісних церков, але дієвою Любов’ю і жертовною Вірою здійснила своє велике покликання.

У четвер 21 листопада 2024 року патріотична спільнота Харкова відзначить День Гідності та Свободи. Ми зберемося знову, бо усвідомлюємо, що початок Євромайдану 11-ть років тому став продовженням багатовікової боротьби нашого народу за свою Незалежність. Сьогодні під час війни Сили оборони України героїчно відстоюють її зі зброєю в руках, а народ ...

Щодня ми чуємо про людські втрати на фронті та під час обстрілів. Війна забирає від нас близьких і рідних. Витримати це вкрай важко. Біль, сум, жаль, плач – все це природно й не варто цього соромитись чи приховувати. Всі ми – лише люди, тимчасові гості на цій Богом створеній землі. Кожен із буде переходити у вічність у свій час – хтось раніше, хтось пізніше.

Питання в тому, як людина сприймає те, що в його серце падає Слово Боже. Відповіддю є не висловлювані розумні думки і міркування, а дія та спосіб існування. Якщо людина здійснює в своєму житті ті настанови, до яких кличе нас Христос, то тоді вона дає плід віри. Не зворушеність чи почуття, а саме поведінка визначають, на який ґрунт душі впало Слово Боже. Про здійснення вищих цінностей в нашому житті дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Всі ми чули притчу про сіяча. Сумну історію, що показує, як Божі зусилля розбиваються об людську негідність та непідготовленість. Божественний Сіяч сіє в наших серцях Своє Слово, а людина часто буває не готова прийняти і виростити в собі це Божественне зерно.

Труднощі, хвороби, випробування дають можливість для зростання душі. Найнещасніші ті, що мають гріха, але не можуть його спокутувати. Не знають, що з цим робити і шлях до спасіння відчувають закритим. Їх треба звільнити, тому Господь й говорить, що Він прийшов покликати грішників до покаяння. Про Дух Свободи та покаяння як способом звільнення від влади гріха дивіться в суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

15 листопада за новим календарем Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Гурія, Самона та Авіва, котрі здавна вважаються покровителями християнського шлюбу. Ці святі віддали своє життя за віру в Єдиного істинного Бога на межі III-IV століть християнської ери в місті Едесса, що у Македонії. Про їх життя небагато відомо, тому коротко згадаємо, чому в усі часи жінки цінували цих святих.

Війну неможливо винести за дужки, ворог лютує і жадає помсти, смерть щодня поповнює мартиролог новітніх Героїв, а зовнішні обставини не додають підстав для холоднокровного оптимізму. Проте переможна сила дієвої Віри і Любові, яка здолала пекло, попри всі раціональні чинники, вселяє небезпідставну надію.