Переживання війни – це завжди життя на зламі. Вона торкається всіх: досвідом роздвоєності, розстроєним станом душі, розп’яттям внутрішнього єства. Цілісність руйнується на шматки, а кожна втрата, обстріл та понівечена доля відламують від серця уламки надії. Втім, як відомо, навіть без неї українці звикли сподіватись.

Іноді від невоцерковлених людей можна почути, що Заповіді Божі, це обмеження, які не дають людині повноцінно насолоджуватися життям. Втім, чи це дійсно так? Чи потрібно Богу, Який створив нас вільними, обмежувати нас в чомусь? Для чого ж насправді Господь дав Заповіді людині? Спробуємо разом розібратись.

Громада Іоано-Богословського храму ПЦУ відзначила своє храмове свято. Привітати парафіян духовної фортеці Слобожанщини і соборно відслужити Божественну Літургію прийшли три владики, військові капелани, волонтери та давні друзі нашої церкви. Під постійні повітряні тривоги віддали шану Небесному покровителю – Апостолу Любові і помолились за всіх, хто не мав можливості сьогодні потрапити на свято.

26 вересня за новоюліанським календарем ми відзначаємо наше храмове свято. Парафіяльна традиція бути разом, однією родиною – головна особливість міцної громади Іоанно -Богословської церкви ПЦУ. Тринадцять років тому ми урочисто святкували 20-річчя відновлення храму. Сьогодні ми пропонуємо вам фільм «Свято душі» про незабутні події того часу, які вже стали історією.

Єрусалим - місто, що поділене між двома державами і трьома релігіями. Переживаючи події Страсного тижня, ми так чи інакше проходимо вулицями і стежками цього давнього міста, слідуючи за Спасителем. Поглянемо на визначні місця Єрусалиму часів Ісуса Христа.

У четвер 26 вересня Іоано-Богословська громада міста Харкова відзначатиме храмове свято. Напередодні, в середу, о 14.00, служимо урочисту Всенічну.Ми йдемо важким шляхом та відбудовуємо наші душі. Відчуваємо не злобу чи образу, а натхнення і творчу радість, піднесення й Любов. Чекаємо всіх в храмі Апостола Любові, щоб разом з нами відчути святковий настрій.

Як полова відсікається та віддається полум’ю, то така ж доля чекає й тих злих, що зазіхають на чуже і бажають вбивати, чинити насильство, все нищити. Бог не з тими, хто несе смерть, але вони приречені. Чим важче буде наш хрест, тим більше сила, що підніме нас до Неба. Про здатність наважитись і долати смерть любов’ю дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

У Церкви є радісний досвід, який говорить про те, що не тільки продовжується існування померлих, а й те, що вони турбуються, моляться, допомагають і не покидають нас. Любов не припиняється та продовжує горіти. Про хрест, який ми несемо з надією дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Євангеліє цієї неділі описує початок прилюдної діяльності Ісуса Христа. У цей час Спаситель шукав Собі учнів. На перших початках проповіді Син Божий, Своїми словами і ділами, старався пробудити і утвердити віру в Його послідовників, у те що Він істинний Бог, Який прийшов на землю і прийняв тіло людини. Саме з цією метою Він вчинив чудо великого улову риби.

Серед важливих здобутків позалітургійного життя нашої церковної громади є функціювання дорослої недільної школи. Як зазначає її викладач Наталія Ковтун, йдеться про спільноту однодумців, братство, маленьку общину духовно близьких людей. Наразі на заняттях докладно розбирають тексти Євангелія та в формі діалогу спілкуються на церковні теми,, які хвилюють парафіян. Запрошуємо всіх приєднуватись. ...

Міфів навколо церковного життя існує безліч. Про деякі з них ми вже неодноразово писали, але народні забобони вкоренились настільки міцно, що час від часу їх доводиться спростовувати. Ось, наприклад, існує таке дивне повір’я, що нібито, якщо людині стало в храмі погано, то значить Бог на неї гнівається. Це неправда!

Життя звичайної людини тільки на перший погляд здається буденним, безбарвним і малопривабливим. Насправді кожна подія, зустріч, розмова може стати переломним моментом історії, яка здатна змінити чиюсь долю та надати нові сенси похмурому повсякденню. У Бога немає нічого випадкового.