«Так, як дитина може прийняти Ісуса Христа, ми з вами в дорослому віці цього зробити вже не можемо. Вони наївні, простодушні, відкрити, чисті і готові приймати Царство Боже. Нам треба пам’ятати, що коли ми виховуємо наших учнів, то насправді в них те, чого ми прагнемо», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака в день знань 1 вересня 2024 року.

У недільному Євангелії ми знову бачимо відчайдушну людську потребу і нездатність Христових учнів зцілити людину. Нещодавно ми читали в Євангелії про те, що вони відчували, коли могли нагодувати народ, який оточував Христа; і запитали Його: "чому?" Чому вони так безсилі? Чому вони не можуть допомогти тим, хто з такою надією до них приходять?

В житті іноді доводиться все починати з нуля, писати на скрижалях історії з чистого аркуша, відкидати геть минуле, аби мати змогу рухатись далі. Останні години серпня є не тільки часом підведення підсумків, підготовкою до навчального року чи передчуттям церковного новоліття.

У неділю, 1 вересня, в нашому храмі після Літургії стужитиметься молебень перед початком навчального року. Нам треба бути справжніми батьками і навчитися любити дітей. Про те, чому наші люди не вміють любити, які це має наслідки і що ми можемо зробити, аби виправити ситуацію, - послухайте мудрі поради від о.Віктора Маринчака.

28 серпня за новим календарем Православна Церква серед інших подвижників української святині вшановує пам’ять преподобного Феодосія Печерського. Він був руками свого вчителя, преподобного Антонія, і серцем обителі, яка тільки починала свою славу - Києво-Печерської лаври.

Христовий заклик полюбити ближнього, як самого себе, – це не просто добра порада окремим людям в окремі випадки їх життя. Насправді, – це Заповідь Божа, яка має безумовний характер. У ній міститься не лише натяк на неймовірну глибину людської природи, але розкривається певна таємниця про людину, незрозуміла багатьом із нас ...

Ніколи не варто боятися зайти до храму, особливо коли ви відчуваєте потребу в цьому. Що ж до правил поводження тут – найперше слід шанувати святиню і людей, які там перебувають. Адже храм – це особливе місце спілкування з Богом, тож і ставитися до цього місця треба відповідно, аби ніщо не відволікало від цієї розмови ні вас, ні людей, що перебувають поруч із вами.

На честь 11-ти річчя єпископського служіння на Харківській кафедрі ПЦУ правлячого архієрея владику Митрофана привітали військові, депутати Верховної і обласної Ради, міська влада, священослужителі та громада Іоано-Богословського храму. До вашої уваги фото і відеорепортаж.

Наша віра ґрунтується на тому, що є великий сумнів. Без нього вона неможлива. Закономірно і необхідно, щоб ми відкидали все те, що не заслуговує на абсолютне прийняття. Спочатку піддай сумніву, перевір, а потім те, що від Бога –приймай. Про парадокси віри і сприйняття чуда сучасною людиною дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Про дивовижну історію ходіння Ісусом по воді написано чимало. В християнстві часто замість питання як відповідь краще шукати в площині для чого? Чудо, про яке розповідає євангеліст Матфей, показує нам як характер Христа, так і людей, які Його оточували. Але найперше, що ми бачимо – це абсолютна влада Ісуса над ...

В Іоано-Богословському храмі ПЦУ в суботу 24 серпня відбудеться дияконська хіротонія майбутнього капелана. Цього місяця в нашій єпархії був також висвячений перший диякон, що закінчив Харківську семінарію. Побачити і почути його виголоси на Літургії ми також зможемо під час святкового Богослужіння. Яка місія у священників парафіяни в принципі знають, а ось про служіння дияконів, особливо в текстах Святого Письма, відомо далеко не всім. Спробуємо розібратись з цим непростим питанням.

Господь благоволить сильним духом. Шторми історії вигойдують човен, іноді страшно і немає сил, бракує віри та мужності, але мов апостол Петро на заклик Спасителя ми дерзновенно йдемо по розбурханих хвилях життя. Часом потопаємо та захлинаємось, втім головне – піднімаємось і рухаємось вперед.