20 грудня Церква згадує святу мученицю Юліанію, яка своїм життям показала, що означають для християнина вірність та мужність відстоювання своїх переконань. Цей приклад нескореності та справжньої віри змінив життя сотні людей. Вона знала, що її жертва не марна, хоч могла би перебувати в палаці, маючи достаток, пошану і насолоджуватись всіма благами, що дівчині пропонували за її згоду вийти заміж.

Звідки відомі день і місяць Різдва? Дійсно, ані Писання, ані загалом Передання Церкви не подає нам точної дати народження Сина Божого. Про саму подію та обставини Різдва Христового нам оповідають у Новому Завіті два євангелисти, святі апостоли Матфей (Мф. 1: 18 – 25, 2: 1 – 12) та Лука (Лк. 2: 4 – 20). Але чіткої дати не вказується. Чому ж ми святкуємо Різдво Христове саме 25 грудня?

20 грудня вже починається період безпосередньої підготовки до головної події зими - предсвято Різдва Христового - і в цей день Церква згадує одну з чудотворних ікон Божої Матері, яку іменують «Спасителькою потопаючих». Іноді її ще називають Новодворською і Леньківською, бо вона пов’язана з Новгород-Сіверською землею української Чернігівщини.

18 грудня Церква згадує мучеників Севастіана і його воїнів, а також всіх, кого він навернув на істинну віру. Серед них дружина скарбника, його однодумці та численні в’язні та помічники, що загинули разом з праведником і були закатовані в часи гонінь на християн. Дивовижна історія, що показує непохитність та стійкість тих, хто сповідує справжні цінності.

Наслідки відпадіння людства від Бога були надзвичайно важкими. Тому до приходу Спасителя людям треба було так налаштувати свою свідомість та внутрішній світ, щоб відступило прокляття первородного гріха і з’явився Христос. Це був дуже довгий і складний процес, але людство, витримав всі випробування, зрештою почуло благу вістку «З нами Бог!»

«Той, хто не приходить на трапезу до Бога, той обов’язково потрапляє на бенкет до Ірода. Тому кожну неділю ми робимо свій вибір. Наше завдання почути заклик Господній і шукати Його. Важливо не розмінятись на тимчасове, тлінне, те, що минає, а зосередитись на головному», - о.Геннадій Рохманійко про наші зусилля на шляху пізнання Бога.

У неділю 17 грудня Православна Церква України вшановує Святих Праотців. Саме з цього дня безпосередньо починається підготовчий період до святкування Різдва Христового. Праотцями називають усіх старозавітних праведників, які рятувалися вірою в прийдешнього Месію-спасителя, сонм старозавітних святих, шанованих Церквою як виконавців волі Божої у священній історії до новозавітної доби.

«У найближчі дні підготовки до Різдва Христового найпростіше, що ми можемо, - це бути уважнішими один до одного. Подякуємо Богові, Який дає нам щось до столу, за наших рідних, дітей, за ту жертву, що Господь приніс й дав нам можливість дожити до передчуття свята. За радістю не забуваємо про терновий вінець», - передріздвяні роздуми о.Геннадія Рохманійка у суботній проповіді напередодні неділі праотців.

Служіння жінок, в тій чи іншій формі, відоме ще з апостольських часів. Найбільш відома жіноча посаду якраз мала назву діяконис, функції яких полягали в догляді за порядком, повчання жінок, допомога їм і священнослужителю при прийнятті таїнства Хрещення, виконання доручень єпископа тощо. Про жіноче служіння читайте у нашому матеріалі.

У неділю Православна Церква вшановує пам’ять святих праотців. В цей день згадуються всі родоначальники народу Божого, святі патріархи, що жили до Закону, даного на горі Синай, та під Законом – від Адама до Йосифа Обручника. Разом з ними згадуються ті, хто проповідував Христа – святі пророки від Самуїла до Захарії та Іоана Хрестителя, а також всі старозавітні праведники, що оправдані були вірою в грядущого Месію.

«Навіщо ходити в храм? У мене Бог в серці», - такі слова доводиться часто чути від людей, які далекі від Церкви. Але тут постає питання: наскільки обґрунтована така впевненість? Чого не усвідомлює людина, промовляючи подібні слова? Як пояснити їй, що прийняття святих таїн і відчуття Бога в серці, є речами ...

Жертовний подвиг подвижників, вірність Творцеві кращих представників обраного народу, виконання даних обітниць тими, хто був покликаний до здійснення місії, уможливили Боголюдську справу. Для натхнення до духовного боріння та відкидання провин Церква нагадує нам про цілий сонм великих мужів Старого Заповіту, що просіяли своїм богоугодним життям.