У неділю свято П’ятидесятниці, а напередодні дня Святої Трійці, 22 червня 2024 року, Церква звершує загальне поминання померлих. Служба на батьківську поминальна суботу завжди особлива, бо в цей день моляться за всіх від віку спочилих.

Наприкінці тижня на нас чекає Двунадесяте свято -П’ятидесятниця. Напередодні урочистого Богослужіння, де в нашому храмі ця недільна Літургія традиційно поєднується з Вечірнею, в Троїцьку батьківську суботу відбудеться поминальна служба. Також наступного дня після свята в понеділок маємо Літургію на честь другої іпостасі Трійці - Святого Духа, де ми також відзначатиме Різдво пророка Предтечі та Хрестителя Іоана. Більш докладно про розклад найближчих служб розповідає настоятель храму.

Сьогодні ми розглянемо надзвичайно важливу тему, без розуміння якої наше життя здається інколи занадто важким, часом занадто заплутаним, а іноді просто нестерпним. Хтось називає це долею, інші приреченням, треті - фатумом. Однак мало хто розуміє, що значать ці усталені твердження. Для християн є чітке розуміння, що в усьому діє промисел Божий. Спробуємо розібратись, як на практиці він впливає на наше повсякденне життя.

Нам потрібно бути в єдності через Христа з повнотою Божества настільки, наскільки ми здатні. Через нашу молитву та причастя, через спілкування з Богом і намагання жити як Він заповідав. Це робить нас спокійними, впевненими й ми бачимо перед собою шлях навіть тоді, коли перед нами глуха стіна. Про пошук повноти радості в обставинах часу випробувань дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

П’ятий рік поспіль українці відзначають День батька як державне свято. Ця традиція гарно у нас прижилася, бо батьківська любов та підтримка є важливою в житті кожної людини. А сьогодні, у воєнні роки, батьки й матері стають тим щитом, захистом і взірцем справжньої християнської любові, захищаючи на фронті своїх дітей, свої родини, нас із вами.

Життя так влаштовано, що без трагедій воно не відбувається. Ми змушені ховати в землю найдорожче - тих кого любимо, але не треба впадати у відчай. В цій немочі може з’явитись сила Божа, і коли приходять обставини, які здаються абсолютно безнадійними, згадаймо слова апостола Павла: «Вже не я живу, а живе в мені Христос». Про силу, яка завжди з нами дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Найцінніший дар від Бога – це наше життя, здібності, можливості і все, що нас оточує. Тому належить нам поводитися зі своїм життям і всім, що ми завдяки цьому дару маємо, як мудрі управителі, яким довірено те, про що в належний час повинні будемо дати звіт.

Господь симпатизує аутсайдерам і благоволить максималістам. Він любить грішників, але вимагає від нас святості. Його заклик «бути досконалими, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:48) не суперечить тезі про блаженство гнаних або трапезі з колаборантами та блудницями. Християнство парадоксально по своїй суті, оскільки базується на ірраціональності, реалістично, хоч має підґрунтям ...

«В стихирах свята є слова про те, що людська природа долає твердь небесну. Йдеться не про ту реальність, з якою мають справу астронавти, а про межу між світом земним і світом Божим, де все зовсім по-іншому. Вона пробивається Христом у силі заради спасіння людини. Все те, що відокремлює нас від Бога вже подолано і тепер від нас залежіть єднання з Господом», - із проповіді о.Віктора Маринчака на Вознесіння Господнє.

Іноді ми задаємось питанням, а чому наша молитва буває не почута Богом? Як же так, бо нібито нічого погано не робимо, намагаємось жити по правді, нікого не скривджуємо, навіть інколи приходимо до храму. Невже Господь глухий до наших прохань або у Нього якісь свої плани? Питання непрості й на них немає універсальної відповіді, але спробуємо поміркувати на цю тему.

Святом Вознесіння Господнього закінчуються 40-денне перебування Воскреслого Спасителя на землі. У духовному аспекті, це свято надії на зустріч з Господом під час Його Другого пришестя.

Ми напередодні першого Двунадесятного свята літа. У четвер 13 червня Церква відзначає Вознесіння Господнє. У середу в Іоано-Богословському храмі відбудеться Всенічне Богослужіння. Будемо радіти тому, що перед нашими очима продовжує розгортатись Священна історія, що надає вказівку, куди веде той шлях, який ми обираємо.