Святий заступник і вихователь дітей

Дорога до Різдва – час підготовки до зустрічі з Немовлятком-Христом. Протягом передріздвяного посту Православна Церква пропонує декілька нагод, щоб “перевідкрити” для себе дитинство.

Наприклад, свято Введення (21 листопада), присвячене зовсім юній віком Марії, котра у святині заходить значно далі, ніж доступно дорослим. Також ми радісно шануємо пам’ять святителя Миколая (6 грудня), котрий вітає малечу подарунками.
Між цими датами є можливість пригадати про ще одного “передріздвяного” святого-покровителя діток. Його пам’ять вшановувалась 26 листопада. Це преподобний Стиліан Пафлагонський. 

Він жив на рубежі V-VI століть у Пафлагонії – причорноморському регіоні, де зараз розташовані турецькі провінції Сіноп і Кастамону. Тоді ж Мала Азія була заселена переважно греками, і з грецької мови ім’я святого перекладається як “стовп”, “основа”.



Стиліану змалку подобалося жити в атмосфері добра, а підлітком він вирішив присвятити себе Богу. Тож коли отримав спадщину – роздав усе знедоленим, а сам оселився в монастирі. Там він навчився базовим чернечим чеснотам: послуху, життю в бідності та цнотливості.

Однак монаха вабила природа – він захоплювався тим, як оспівав її красу псалмоспівець: “Які величні діла Твої, Господи! Ти все вчинив премудро – земля сповнена Твоїм творінням” (Пс. 103, 24). Щоби постійно читати не лише Біблію, а й неписану “книгу” діл Божих, Стиліан усамітнився далеко поза монастирем. Свій час він присвячував молитві та спогляданню сонця, зірок, дерев, птахів і тварин.
Одного разу на нічному чуванні його серця торкнувся Господь – чернець відчув присутність Божу та благодать Святого Духа. Вранці він вийшов із печери з особливим відчуттям повноти та радості, тихим і водночас насиченим переживанням справжнього щастя. Цей стан залишився зі Стиліаном назавжди. Сучасники відзначали, що з його обличчя ніколи не сходила лагідна посмішка.

Чутка про просвітленого і неймовірного доброго відлюдника розійшлася Пафлагонією – і келія монаха почала наповнюватися людьми. Стиліан завжди гостинно приймав усіх і кожному намагався допомогти, а з часом відкрився його особливий дар – поводження з дітьми.

Подвижник давно мріяв про виконання настанови Христа: “Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне” (Мф. 18, 3). Тому з радістю погоджувався наглядати за малечею, якщо батькам потрібно було на когось залишити дитину під час подорожі чи важкої праці.
Чернеча келія стала чи не першим в історії християнським дитсадком. А коли можливостей однієї людини вже не вистачало на кількадесят дітлахів – Стиліан кликав на поміч братів із монастиря та навіть простих жінок-мирянок.
Діти тягнулися до монаха, їм було добре поряд із ним. Згодом люди почали примічати й інше: за молитвою Стиліана хворі малюки одужували, а в неплідних пар народжувалися здорові немовлята. Монаху не раз пропонували гроші за ці таланти, однак він завжди відмовлявся. І з посмішкою пояснював, що коли отримав благодать Святого Духа – за всю його подальшу працю було щедро сплачено авансом.

Господь дарував Стиліанові тривале життя. Він дожив до глибокої старості та до останніх днів займався улюбленою справою – молився, виховував дітей, допомагав дорослим і насолоджувався красою навколишнього світу. Навіть у труні його лице було освітлене посмішкою. Люди не припинили звертатися до старця й після смерті – і за молитвою подвижника відбувалися зцілення та чудеса.

Преподобний Стиліан не заснував славетних монастирів, не написав видатних богословських творів і не здивував суворими аскетичними подвигами. Але на його честь побудовано чимало храмів у Греції, Болгарії, Румунії, на Кіпрі. Люди різного віку йдуть туди сотнями, особливо в день пам’яті 26 листопада. До святого звертаються з молитвою за здоров’я та добре виховання дітей, за подолання безпліддя.

Старець Стиліан увійшов у пам’ять Церкви зразком поєднання глибокої православної духовності з відкритим і радісним служінням ближнім. Святий не дбав про те, що його можуть неправильно зрозуміти через повернення з усамітнення до активної соціальної діяльності, надто веселу вдачу або ж долучення до чернечих келій малюків і жінок-мирянок. Він жив, як живе син під надійним батьківським захистом – у простоті, щирості та цілковитій довірі до Отця.



На іконах авву Стиліана малюють із дитиною або одночасно кількома немовлятами на руках. Поряд є напис грецькою: “Я, хранитель дітей, виростив їх заради Бога“. Так преподобний Стиліан Пафлагонський визначив свою життєву місію.

о. Дмитро Шаповалов, Харківська єпархія ПЦУ, військовий капелан ХНУПС ім. Івана Кожедуба