Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають

Києво-Печерська лавра від свого заснування преподобними Антонієм та Феодосієм Печерськими у 1051 році стала колискою православного чернечого життя України-Руси. Молитовні подвиги київських ченців здавна надихали на великі духовні труди. «Одні були міцні постники, інші подвизались в недосипанні, інші на земних поклонах; інші постили по дню і по два, інші їли хліб з водою, інші одну варену зелень або одну сиру», – свідчить Києво-Печерський Патерик.

Попри те, що монастир жив з милостині – як говорить один з авторів Патерика, преподобний Антоній «не мав ні золота, ні срібла, але придбав все сльозами і постом», – ченці прагнули й знаходили можливості для того, аби допомагати потребуючим, голодним і бідним людям. Неподалік Києво-Печерської лаври преподобним Феодосієм був побудовний будинок для жебраків і хворих, а щосуботи монастир направляв у місто віз хліба для ув’язнених, що відбували покарання у київських в’язницях.



Серед преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Дальніх печерах, більше половини прославилися самітництвом-затвором і великим подвигом посту. Про багатьох із них не збереглося докладних життєвих відомостей – та відомі їхні імена, час несення подвигів і вказівки про те, якими саме були їхні духовні труди.
Загалом у Дальніх печерах спочивають мощі 51 святого, які здійснювали свій духовний подвиг у Києві у ХІ-XV століттях, та святі мироточиві голови.