Сьогодні ми завершили читання Великого покаянного канону, де показана вся різноманітність гріхів. Ця подія відбувається лише двічі на рік. У храмі вірні з запаленими свічами чують проникливий спів «Душе моя, устань, чого ти спиш? Кінець наближається». Для чого Господь кличе нас пробудитись дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Треба пробувати очистити свої душі. Немає безгрішних людей. Ти завжди можеш помилитись, щось зробити не так, виявити слабкість. Навіть, якщо ми не розуміємо, в чому саме згрішили, час від часу треба обов’язково просити про прощення. Про покаяння як зустріч з Вічним життям розмірковує о.Віктор Маринчак після читання третьої частини покаянного канону.

"Піст-це весна духовна," - писав про Великій Піст митрополит Антоній Сурозький. Він готує християн до гідної зустрічі свята над святами - Світлого Воскресіння Христового (Пасхи). Великий Піст починається за сім тижнів до Пасхи і складається з Святої Чотиридесятниці – сорока днів – і Страсної седмиці – тижня перед самою Пасхою.

Все розмаїття гріха явлено і виявлено в усіх подробицях в покаянному каноні Андрія Критського. Треба відчути його не скільки розумом, скільки серцем, духовною і навіть містичною інтуїцією. Чому треба хоч раз побувати на службах першого тижня Великого посту розповідає о.Віктор Маринчак.

Покаянне стояння потрібно для того, аби дати гідну відсіч тому, що нав’язує нам волю зовнішнього світу. Про завдання утворити свій внутрішній світ, який здатний сам себе захистити від спокус і не підкорятися руйнівним впливам ззовні говорив о.Віктор Маринчак після читання другої частини Великого покаянного канону.

У перші чотири дні Великого Посту в храмах звучить Великий Покаянний Канон прп. Андрія Критського, слова якого закликають нас до покаяння та налаштовують на сорокоденний шлях до Воскресіння. Отець Олександр Шмеман називає його початковим "тоном", який задасть всю "мелодику" Великого Посту. Чому так важливо почути ці рядки і до чого вони кличуть кожного - про це в роздумах о. Олександра Шмемана.

«Покаяння подібне смерті. У ньому ми по-справжньому помираємо всім єством своєї душі. Але якщо ми з Богом, то помираємо для того, щоб нас хтось простив і ми всіх простили. Зараз, коли стільки смертей стукає в наші двері, дуже важливо простити і бути прощеними», - із проповіді о.Віктора Маринчака в перший день Великого посту.

Ми просимо Бога благословити наш піст, але варто пам’ятати, що не всяка молитва, не всяке богослужіння і не всякий говіння є угодними Богові. Адже можуть бути і тривалі моління, і пишні багатогодинні служіння, і суворі постування з накладенням на себе багатьох обмежень – але Бог може відкинути все це, якщо за цією формою немає належного наповнення.

Обов’язок християнина просити прощення і прощати. Багато хто в сусідній країні прохає нас беззастережно простити їх за все, що відбулось, відпустити, забути, начебто, нічого і не було. Але чи маємо ми прощати ворогу, який вбиває, ґвалтує і нищить наші оселі? У недільній проповіді о.Віктор Маринчак дає чітку відповідь на актуальне питання.

Саме тому, що ми все робимо з любові та заради неї це дає підстави нас простити. Незліченні наші провини перед рідними, друзями, побратимами, але якщо ми повертаємось до любові, то Бог повертається до нас. Він буде прощати, надихати і дасть нам можливість виконати свій обов’язок, щоб я завершив свій шлях і сказав: «Я все віддав – прийми мене».

Піст у тому, як ти живеш, що робиш і що при цьому переживаєш, які твої думки й чи є ти чистим серцем. Про завдання Великого Посту, долання апатії, тягар і переваги нашого надзвичайного досвіду дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

26 лютого православна церква згадує благовірного князя Костянтина Острозького. Сучасники, навіть й іновірці, свідчать, що князь відзначався глибокою релігійністю та аскетизмом, «мав у народі авторитет і популярність, особливо за свою побожність». Він сам міг цитувати псалми та гімни. Коли виходив на хори, закривав двері, щоб не бачили його молитви.