В історичному духовному серці українського Православ’я – у Святій Софії Київській – сьогодні відбувся Помісний Собор Православної Церкви України, який є вищою владною соборною інституцією, що представляє церковну повноту: вірян, чернецтво, духовенство та єпископат з усіх куточків України. За Статутом нашої Церкви, Помісний Собор скликається Предстоятелем раз на п’ять років. ...

Князь Володимир увійшов у історію нашого народу як князь-Святитель, який охрестив Україну-Русь і ввів її в християнську цивілізацію. За його труди на благо рідної землі народ ще за життя назвав його Великим князем, любив його як батька нації а після смерті ввів його до лику святих.

Люди які мають довгий і гіркий досвід життя знають, що бувають моменти, коли все проти тебе. Буття стає нестерпним, але віра є надзвичайною силою. Вона кличе тебе і ти забуваєш, що проти тебе весь світ, йдеш, всупереч всьому і Бог дає можливість витримати всі страждання. Про нашу духовну зброю у проповіді о.Віктора Маринчака.

Як християнка вона продемонструвала себе не в тому, як керувала державою, позаяк вона не вводила християнство як державну релігію, а в тому, як вона виховала свого онука. Те виховання принесло плоди - онук княгині Ольга урешті докорінно змінив історію Київської Русі.

Під час війни, коли ворог ракетами обстрілює українські міста, нищить храми, вбиває дітей, руйнує інфраструктуру важливо почути голос досвідчених військових капеланів, які багато років служать Богу і людям. У неділю громада Іоано-Богословського храму ПЦУ мала таку чудову можливість. До нас в гості завітав о.Василий, якого парафіяни вітали оплесками.

Духовний фронт — це не тільки молитва за ЗСУ, але й дієва допомога воїнам, пораненим, хлопцям та дівчатам, які контужені або переживають посттравматичний синдром. На жаль, маємо величезну кількість вдів, матерів, сестер загиблих бійців. Церква зараз може показати свою діяльність і багато допомогти громадянам.

Недільне Євангельське читання розповідає нам про два випадки зцілення Господом хворих людей. Одного разу це були два сліпці, а іншого - біснуватий, німий чоловік. Чому саме такі приклади показують нам євангелісти, коли хочуть розповісти про дива Спасителя?

«Те, що стає об’єктом твоєї любові воно як раз і визначає твою сутність. І тому хтось може відкинути свій хрест та нарікати на Небо, а хтось з довірою несе його, вручивши Богові свою долю і життя близьких. Господь чекає від нас кроку на зустріч», - із суботньої проповіді о.Геннадія Рохманійка.

Здається, дуже зручно виправдати себе «маленькою» брехнею, «святою» неправдою чи злукавити задля «благої мети». Але немає різниці між «маленькою» і «великою» неправдою – бо природа брехні одна і «всяка неправда є грiх» (1 Ін. 5: 17).

Іноді ми не хочемо помічати очевидних речей. Ми, немов сліпі, занурюємось у звичний світ власних ілюзій, не бажаючи подивитись правді в очі. Вийти із зоні комфорту, подолати сталий спосіб існування, кардинально змінити життя – все це вимагає подвигу віри. Передусім у себе і, звісно, Бога, який не залишає нас в найважчі миті, коли, здавалось би, вже немає виходу.

21 липня Православна Церква вшановує мученицьку кончину святого великомученика Прокопія. Він жив у кінці ІІІ століття в жахливі для християн часи царювання Діоклітіана. Юнак отримав чудову освіту і був представлений імператору, після чого почав швидко підніматися по військовій службі. Але раптом сталась подія, яка перевернула все його життя.

Ми на своїй землі і захищаємо її поки є набої. Наближаємо нашу Перемогу справами, а всі інше віддаємо в руки Богові. Це дасть нам можливість зберегти свій душевний спокій, певну рівновагу в буремні часи і отримати духовну вакцину перед ненавистю та злобою, якою дихають наші вороги. Випробування роблять нас міцнішими. ...