«Події, які ми переживаємо, мають біблійний масштаб. Від нас вимагають того самого, що від мучеників Маккавеїв та перших християн. Тільки ми в такому становищі, що не маємо вибору. Нам не дано зректись того, що ми тут живемо і є українськими громадянами. Весь наш народ зараз переживає мучеництво», - із проповіді о.Віктора Маринчака.

У 4-ту неділю після Пасхи Церква звертає нашу увагу на важливий епізод із життя Спасителя – зцілення розслабленого. Не випадково під час Великодніх свят, які тривають й надалі, в травні ми маємо історію, що повинна змусити замислитись над важливими речами в нашому житті. Вона не тільки про розслабленого, а й про кожного, хто вдумливо розмірковує над Біблійними текстами.

Великомученик Георгій (Юрій) Переможець походерить з Каппадокії, (як і святий Василій Великий і святий Григорій Богослов). Він виріс у християнській родині - його батько прийняв мученицьку смерть за Христа, а мати, переселившись до Палестини, виховала сина у благочесті та християнському смиренні. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і ...

Війна вбиває, руйнує, нівечить. На превеликий жаль, скалічених і поранених внаслідок цієї війни щодня стає все більше. Все частіше зустрічаємо людей із протезами, на милицях чи візках – і чоловіків, і жінок, різного віку, різного соціального статусу. Бо від російської смертоносної зброї страждають не лише військові, а й багато цивільних, зокрема дітей.

У найсуттєвіших обставинах нашого життя ми часто залишаємось сам на сам зі своєю бідою, хворобою, боротьбою проти смерті. Треба мати неабиякі сили і мужність, щоб самотужки впоратись зі всіма випробуваннями. Втім навіть цього буває іноді недостатньо. І тоді нам доводиться сподіватись на чудо.

Єрусалим - місто, що поділене між двома державами і трьома релігіями. Переживаючи події Страсного тижня, ми так чи інакше проходимо вулицями і стежками цього давнього міста, слідуючи за Спасителем. Поглянемо на визначні місця Єрусалиму часів Ісуса Христа.

Задайте це питання православним, і ви отримаєте швидку і чітку відповідь: не можна, традиція така. Більш досвідчені в Писанні можуть додати: апостол Павло сказав, що жінці не можна ходити в чоловічому одязі. Але наскільки обґрунтована ця традиція і про що насправді пишеться в Біблії?

Серед християн досі немає однозначної думки щодо татуювання. Дехто доволі терпимо ставиться до наколювання на шкірі. Інші навпаки – вважають тату чи не проявом демонізму. Часто цитують 19-й розділ Книги Левіт: «Не робіть нарізи на тілі в знак жалоби по померлих і не наколюйте написи на вашій шкірі». Власні міркування на цю тему висловив о.Геннадій Рохманійко.

Бути жінкою-мироносицею – це подвиг. Вони переживають найстрашніший страх у світі – присутність перед тобою впритул Бога, який долає смерть. Чому нам треба не боятись гідно зустріти смерть й як ми можемо її подолати Любов’ю дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Цієї неділі Церква вшановує пам'ять святих жінок-мироносиць.Припадає воно зазвичай на чарівну пору року – весна вповні, все квітне, оживає. 3-я неділя після Великодня, і ось вже радість Воскресіння набуває якогось тихого відтінку. Тому церква знову повертає нас до Голгофи, до саду, де гріб, запечатаний юдеями. Тихою різнокольоровою групкою йдуть до ...

Є тільки миті щастя і радості, все інше наше життя є постійні зусилля та праця. Від цього нікуди не дінешся, бо так влаштований світ. У житейському морі напастей доводиться брати весла, щоб гребти. Про євангельську історію бурі, які пережили апостоли, та наше хитання на човні віри у суботній проповіді розмірковував о.Геннадій Рохманійко.

Через чотирнадцять днів після Світлого Воскресіння разом із днем святих жінок-мироносиць ми святкуємо пам’ять таємних учнів Христа Йосипа Ариматейського та Никодима, які до останньої хвилини були із Спасителем. Про святих жінок ми ще поговоримо, а ось про поважних та заможних послідовників Ісуса читайте в нашому матеріалі.