Зупиніться на мить і поставте собі запитання: як часто ви відчуваєте вдячність і дякуєте? Дякуєте лише людям – чи і Богові? Дякуєте лише тоді, коли вам добре, чи й тоді, коли ви почуваєтеся погано?.. Насправді, відповіді на ці запитання дадуть вам один із ключів до розуміння того, чому ваше життя відбувається саме так.

У Димитрівську поминальну суботу ми згадуємо всіх спочилих, а передусім наших загиблих воїнів. Остаточний підрахунок твого життя з’являється лише тоді, коли ти помираєш. Наші захисники виконали свій обов’язок і приєднались до свого народу – велика їм вдячність та вічна пам'ять! У суботу 21 жовтня 2023 року в Іоано-Богословському храмі ПЦУ ...

20 жовтня за новоюліанським календарем вшановують пам’ять святого великомученика Артемія, видатного воєначальника, намісника Єгипту, який постраждав за християнську віру. Він жив на початку IV століття і під час правління рівноапостольного Костянтина Великого вважався одним із найкращих військових керівників могутньої держави. Але змінилась влада та перед можновладцем постала непроста дилема.

Ми неодноразово бачили, що Царство Боже являється в силі. Але для того, щоб воно прийшло до кожного з нас ми повинні самі бути духовно сильними. Нам треба повірити, що я можу нести його, не віддати і здійснити в своїх вчинках та в усьому чим я живу. Про силу, яка звершується в немочі дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Святий Лука, якого вшановують 18 жовтня, не був одним із 70 учнів Ісуса. Не був і свідком Христового Воскресіння. Він став християнином згодом, у перші десятиліття розповсюдження віри серед язичників. Охрестившись, євангелист супроводжував апостола Павла під час мандрів по Македонії. Після короткої розлуки Лука став незмінним супутником Павла – апостола язичників.

Біль… Його відчував кожен – біль фізичний і біль душевний. Всі ми зранені і зі шрамами: хтось досі страждає від відкритих ран, хтось противиться болю, хтось терпеливо зносить його, а хтось – проклинає. Біль ми одразу впізнаємо безпомилково, і кожна людина знає: коли відчувається біль – значить, щось негаразд.

Ні, Церква не толерує будь-яке насильство над людиною, творінням Божим. Церква Христова категорично засуджує насильство – навмисне застосування фізичної, психологічної, фінансової або соціальної сили проти інших або проти себе, що заподіює шкоду, страждання або смерть. Війна, злочини на ґрунті ненависті, терористичні акти тощо – це жорстокі прояви насилля, яке навмисне ...

Заповіді щодо вимог підстав другу щоку, віддай останнє, люби ворога – вони стосуються звичайного життя. А коли приходить той, хто жадає знищити весь народ, реакція повинна бути така як у Давида, який бере прощу і кидає в Голіафа. о.Віктор Маринчак у недільній проповіді говорив про найважче місце в Євангелії про любов до ворогів.

Чи ми маємо простити терористів? Чи можна залишити без кари геноцид українців, який влаштувала росія в Бучі, Маріуполі, Ізюмі? Хто має заступитися за жертв та їхні родини? Очевидно, що зі злом треба боротись, а окупантів знищувати. Але що має на увазі Христос, коли закликає любити ворогів? Недільне Євангеліє ставить перед нами черговий виклик.

Ми живемо в час, коли багато переживань, горя і втрат. А оскільки все це не зупиняється та не зрозуміло, коли скінчиться, то нам не вистачає терпіння і волі. Як жити, коли немає сил жити та все втрачає сенс і чому, попри все, неможна дозволити собі бути розслабленим дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

14 жовтня за новоюліанським календарем Православна Церква України вшановує пам'ять кілька років тому причисленого до лику святих останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Він багато зробив для розвитку Церкви, прожив довге життя, але був ув’язнений росіянами на Соловки, бо не підкорився окупантам. Петро Іванович Калнишевський (1690–1803) був кошовим отаманом ...

Христос прийшов свідчити істину, а не мирити правду з кривдою. Він заповів нам любити ворогів – але не дав заповіді благословляти зло, яке вони чинять, чи заплющувати очі та відводити погляд своєю бездіяльністю, даючи сатанинським силам можливість ширитися.