Святитель Григорій Двоєслов

12 березня ПЦУ вшановує папу Римського. Святий Григорій I, також Григорій Великий, також Григорій Діолог, також Григорій Двоєслов (лат. Gregorius; *бл. 540 — †12 квітня 604), шістдесят четвертий папа Римський і один із видатних, християнських теологів. У православній церкві він відомий як Григорій Діалогіст або Двоєслов.
 
На жаль, в нашому храмі цього року, через війну, ми не служимо Літургію Ранішоосвячених Дарів, яку склав цей прославлений богослов. Втім, в день його пам’яті, безумовно, згадаємо святого, якого ще називають православним папою. Він є визнаний Вчителем Церкві і одним з чотирьох великих латинських стовпів поряд з Амврозієм, Августином і Єронімом.

Народився майбутній святий близько 540 р. в Римі, походив з сенаторський дворянській сім'ї. У 572-573 р. був префектом Риму. Після смерті батька Гордіана перетворив батьківський палац в бенедектинський монастир Андрія, в який він близько 575 р. віддалився з 12 послідовниками. Аналогічні монастирі заснував також у Сицилії, де успадкував багате майно, всього 6 монастирів. Сестри його батька, Тарсілія, Емеліна і Гордіана, жили якийсь час в одному з цих монастирів. Григорій був Бенедиктом I посвячений у сан регіонального диякона (глава 7 міських районів Риму попередник майбутнього кардинал-диякона). Папа Пелагій II відправив його в 579 р. як апікрісіара (відповідає приблизно сучасному нунцієві) до імператорського двору до Константинополя, де він у дуже складних обставинах представляв інтереси Папи. При цьому він придбав тут видатну дипломатичну мудрість, яка пізніше відрізняла його і як Папу.



В 585-86 рр. повернувся до Риму і став радником Папи. Після його смерті був обраний в 590 р. новим Папою і 03.09.590 р. отримав свячення в єпископи.
Завдяки його зв'язкам з франкським королем Хільдебертом Паризьким і його дочкою Бертою - дружиною короля Кента Етельберта, йому вдалося провести християнізацію англосаксів, і для цієї мети він відправив близько 40 ченців з монастиря Андрія під керівництвом Августина (Кентерберійського) до Англії.
Іспанія була в політичному і релігійному відношенні неоднорідна. Новий вестготських король Реккаред надав з політичних причин, а також зважаючи на особисті переконання нову теологічну орієнтацію країні, пристосовуючись до Риму. Григорій I зумів відвернути короля від аріанства, а разом з ним і вестготів. Йому вдалося увійти в мирну угоду з лангобардами, які тримали осаду Риму в 592 р. і в 593 р. Крім цього, він налагодив стосунки з католичкою Теоделіндою, дочкою баварського герцога Гарібальді і королевою лангобардів, в результаті чого її син Адалоальд прийняв хрещення, і врешті-решт весь рід лангобардів прийняли християнську віру. Нарешті, йому вдалося покінчити з міланським розколом.

Для нього були характерними далекоглядна мудрість і розумна великодушність в оцінці національних особливостей і язичницьких уявлень різних народів. Також у пастирському і соціальному відношенні він досяг значних результатів: у боротьбі з голодом та епідеміями він реорганізував господарське використання церковної земельної власності, захищав орендарів земель від експлуатації і розвинув соціальне забезпечення і турботу про бідняків в такій мірі, яка сильно випереджала його час. Заступався також за права юдеїв.



Дбав  святий Григорій Двоєслов також про дисципліну та моральності в середовищі духовенства. Як далекоглядний наставник віруючих упорядкував римську літургію і встановив римський канон Меси. Також літургійні піснеспіви ("Григоріанський хорал") здобули завдяки йому вперше в 595 р. свою твердо встановлену форму. Як говорить переказ, його першою акцією в якості новообраного Папи, була потужна процесія по місту з молитвою про визволення від чуми (в 590 р.).

Мудро керуючи Церквою, святитель Григорій невпинно насаджував Слово Боже. Склав латинською мовою чин Літургії Перед­освя­чених Дарів, яка до нього була відома лише в усному переказі. Затверджений Шостим Вселенським Собором, цей чин був прийнятий усією Православною Церквою.



Святитель Григорій залишив після себе численні твори. Після появи книги «Бесіди, або Діалоги про життя і чудеса італійських отців» його стали називати Двоєсловом, тобто співрозмовником. Особливою популярністю користується його «Правило пастирське» (або «Про пастирське служіння»). У цьому творі святитель Григорій усебічно описує образ істинного пастиря. До нас також дійшли його листи (848), що містять моральні настанови.

Святитель Григорій очолював Церкву протягом 13 років, піклуючись про всі її потреби. Він вирізнявся незвичайним, убогим способом життя. Помер угодник 604 року, мощі його спочивають у соборі Святого апостола Петра у Ватикані.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.