В час великих страждань і горя, яких зазнає наш народ через війну, принесену ворогом на українську землю, для багатьох особливою спокусою стають безнадія і відчай. Через них диявол прагне відірвати людину від Бога для того, щоби нею, зневіреною, легше опанувати та її погубити – як вовк, який намагається відбити вівцю від стада, бо коли вона самотня, то швидше стане його здобиччю.

Соборність для вірних – це основа. Особливою соборність є і для нашого народу. Бо не раз вже історія вчила: в єдності – сила, в розділенні – поразка. Коли наш народ гуртувався – досягав успіху, коли ж чвари та амбіції, заздрість чи владолюбство роз’їдали правителів і суспільство – тоді приходила руїна. Це стосується і суспільства, і держави, і Церкви.

Книга «Досвід навернення» - це метанойя о.Віктора Маринчака, де він вперше відверто розповідає про своє життя. Триста сторінок тексту, десятки унікальних фотографій, автобіографічних спогадів та духовних порад. Видання можна прочитати в усіх бібліотеках Харкова, а також придбати в нашому храмі або в у фірмовій крамниці видавництва Олександра Савчука «КнигоУкриття».

Спаситель закликає нас не боятись, бо Отець Небесний дарував нам своє Царство. Воно здобувається дуже дорогою ціною. Ми повинні докладати зусиль. В першу чергу подоланням себе. Своєї слабкості і недосконалості, інстинктів та примх, пожадань й недоліків. Про крокі духовного зростання від переживання Євангельських слів як реальності нашого життя дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Недільне євангельське читання завершується дуже страшними словами: «Багато покликаних, але мало вибраних». Господь, Який створив світ для того, щоб поділитися з ним вічною, Божественної радістю, зустрічається в цьому світі з холодним відмовою. Притча про званих на вечерю – ще один іспит нашого сумління.

У давні часи, щоби дати ім’я дитині її приносили до храму на восьмий день після народження і це відбувалося ще до звершення над нею Таїнства Хрещення. Восьмий день символізує перевершення круговерті часу світу цього, нагадує про реалії вічного блаженного буття, причасниками якого ми стаємо, власне, через прийняття Таїнств Хрещення і Миропомазання.

З цим важко примиритись, але більше за все душа зростає в стражданнях. Вони ніколи не бувають марними й, можливо, через досвід співстраждань хтось інший рятується і чиєсь серце прокидається та розкривається до любові. Іноді здається, що Бог нас залишив, мовчить або тримає дистанцію, але насправді Він повсякденно втручається в наші ...

Щоби пережити сьогодення, треба вибудовувати всередині себе стратегію виживання: вона має передбачати знання культури та історії. Культура у своїх підвалинах спирається на ті самі духовні чинники, що й віра. Культура й релігія суголосні. Історія ж дає нам знання, що українці ніколи не опускали рук і за будь-якої нагоди чинили опір. Говорили зі священником отцем Віктором Маринчаком про те, як змінюються наші настрої наприкінці другого року повномасштабного вторгнення, у форматі вільної бесіди між

Спершу це може здатися парадоксальним, але такі емоції як гнів, злість і ненависть можуть бути дієвою зброєю у боротьбі з дияволом і гріхом. Адже «роздратування душі» у своїй основі є чеснотою. Інакше, коли би коїлося щось погане, то ми би не противились злу, не протистояли йому, не виявляли би своє ...

Чимало людей у сучасному світі піддаються гріху гордині. Людина ставиться в центр всього, надмірна увага приділяється її почуттям, прагненням, судженням, можливостям. Забуваючи про Бога, у людини стрімко зростає відчуття вседозволеності, прагнення «побути Богом» на землі, вирішити долі інших… До яких наслідків це призводить – бачимо на практиці. Але проблема не «десь там» і не «у когось». Вона стосується кожної людини.

“Під час війни мені довелося дуже довго бути без храму, і, подібно до багатьох, я знаю, як важко це буває. Але я також виявив одну дуже дорогоцінну властивість цієї знедоленості», - митрополит Антоній Сурожський.

Вже півтора десятиліття в нашому храмі вірою і правдою служить Богу і Україні о.Геннадій Рохманійко. Про покликання священства, досвід військового капелана в шпиталі, жертовність до самозречення і дивовижні якості справжнього пастиря людських душ говорив сьогодні з амвону настоятель Іоано-Богословського храму ПЦУ о.Віктор Маринчак. З вдячністю і любов’ю громада привітала протоієрея з духовним талантом.