Навіщо ходити до храиу?

«Навіщо ходити в храм? У мене Бог в серці», - такі слова доводиться часто чути від людей, які далекі від Церкви. Але тут постає питання: наскільки обґрунтована така впевненість? Чого не усвідомлює людина, промовляючи подібні слова? Як пояснити їй, що прийняття святих таїн і відчуття Бога в серці, є речами взаємопов’язаними? Можливо в розмові з невоцерковленими людьми нижче наведені думки будуть корисними.

Почнемо з того, що прийняття Творця в усій повноті є, так би мовити, вищим пілотажем християнства. За словами святих отців, Бог може перебувати в серці тільки тієї людини, що очистила його від всякого роду гріха та безперестанку думає про Господа. Вряд чи наші знайомі, які говорять про те, що у них Бог в серці, досягли вершин досконалості, більше, ніж великі святі та подвижники. Та й взагалі, чи можливо бути вільним від гріха й постійно думати про Бога серед напруженої метушні сучасного світу? Як показує практика, навіть тим, хто намагається виконувати Заповіді Божі й ходити в храм, це важко дається. Крім того, не варто забувати, якщо людина має рацію, і її серце дійсно стало вмістилищем Бога, то чи можна бути впевненим, що цей «бог» істинний?



Ось що говорить про це святитель Феофан Затворник: «Постника й молитвеника здалеку чують біси й біжать від нього далеко, щоб не отримати болючого удару. Чи можна думати, що де немає посту та молитви, там уже й біс? Можна. Демони, вселяючись в людину, не завжди виявляють своє вселення, а приховуються, нишком навчаючи свого господаря всякому злу». Іншими словами, людина може бути упевненою, що в її серці перебуває Бог, бувши маріонеткою в руках нечистих духів. На жаль, такі випадки трапляються. Тож, коли сучасна людина говорить про Бога у серці, це зовсім не означає, що Він там присутній. Цей абстрактний висновок більше схожий на виправдання, чому людина не ходить до храму. Причин може бути безліч і зараз на них ми не будемо зупинятися.

Як відомо, мета християнського життя – реальне перебування у Бозі, відновлення втраченого першими людьми Богоспілкування, іншими словами – мати Господа у своєму серці. Однак, щоб досягти цього, потрібні певні дії людини.

Що потрібно виконати, щоб наше серце стало вмістилищем Бога?

Місцем, де людина реально може зробити певні кроки в напрямку зустрічі з Богом та прийняття Його у своє серце, є храм. Це важливе в контексті нашої розмови, бо храм - це дім Божий, місце особливої Його присутності. Він призначений для звершення богослужінь та Таїнств, в яких Творець подає творінню Свої благодатні дари. Втім ходити в храм – це не значить ставити свічки та молитися перед іконами. Ходити в церкву - це бути присутніми на богослужіннях і насамперед брати участь у Євхаристії, тобто причащатися Святих Дарів.

Таїнство Євхаристії – це і є Таїнство зустрічі з Богом. Причащаючись, ми з'єднуємося з Господом, приймаємо Його у своє серце, отримуємо Його цілющу силу. Таємнича і сама храмова молитва та людське предстояння Богові у храмі. У цьому предстоянні перебуває Сам Бог.

Звичайно, можна молитися і вдома, але більш дієвішою буде молитва соборна. Коли ми, прийшовши у храм, підносимо до Господа свої молитви разом. Адже «де двоє чи троє зібрані в Ім'я Моє, - говорить Господь, - там Я серед них» (Мф. 18:20). Святі говорили, що в храмі Бог найближче підходить до людей й роздає їм найнезвичайніші Дари. Це ковчег порятунку, де християнин Святим Духом долучається Христа. Саме в храмі наша душа, як ніде в іншому місці, зустрічається з Господом. І той, хто любить Його, той з нетерпінням чекатиме на зустріч з Ним.



Як дізнатися, чи наша любов до Господа справжня?

Відносини з Богом можна уподібнити людським стосункам. Якщо ми любимо ту чи іншу людину, то намагаємось надавати їй знаки уваги. Якщо ж ми скажемо, наприклад, своїм батькам чи друзям: «ти завжди в моєму серці, тому зайві ці зустрічі та привітання з днем народження», то навряд чи їм сподобається таке ставлення.
Якщо людина стверджує, що вона любить когось, але вона нічого не робить в ім'я своєї любові: не шукає зустрічей, нічого не дарує, не приділяє часу для спілкування, нічим не жертвує, то її «любов» всього лише пустий звук.
Людина, яка любить Господа, яка відчуває Його у своєму серці, якнайчастіше прагнутиме до Нього в гості. Вона буде присутня у храмі щонеділі, а також коли згадуються важливі події земного життя Христа, Його Матері та святих угодників Божих. Вона буде жити життям Господа.

Як визначити чи присутній Бог у нашому серці?



Один святий отець запитав: «Чи є вірні ознаки, за якими можна дізнатися, чи наближається людина до Бога чи віддаляється від Нього? На це питання отець відповів, що вірною ознакою змертвіння душі є ухилення від церковних служб. Людина, яка віддаляється від Бога, перш за все починає уникати храму. Спочатку вона запізнюється на богослужіння, а потім взагалі перестає відвідувати храм Божий. Ознака того, що Бог перебуває в серці – любов до храмового богослужіння.
Таким чином, прагнення відвідувати храмові служби є для християнина тим духовним камертоном, з яким ми завжди можемо звіряти стан своєї душі. Любов до богослужіння є ознакою того, що у серці людини перебуває Бог. Отже, відвідування храму Божого є однією із найважливіших складових життя кожного, хто по-справжньому любить Господа, прагне зустрічі з Ним і бажає жити з Ним у вічному житті. А люди, котрі заявляють, що «Бог у серці», а релігію та Церкву не визнають, позбавляють себе головного - можливості бути з Господом, спілкуватися з Ним, отримувати Його благодатну допомогу, а в майбутньому - і життя вічного.