«В стихирах свята є слова про те, що людська природа долає твердь небесну. Йдеться не про ту реальність, з якою мають справу астронавти, а про межу між світом земним і світом Божим, де все зовсім по-іншому. Вона пробивається Христом у силі заради спасіння людини. Все те, що відокремлює нас від Бога вже подолано і тепер від нас залежіть єднання з Господом», - із проповіді о.Віктора Маринчака на Вознесіння Господнє.

Іноді ми задаємось питанням, а чому наша молитва буває не почута Богом? Як же так, бо нібито нічого погано не робимо, намагаємось жити по правді, нікого не скривджуємо, навіть інколи приходимо до храму. Невже Господь глухий до наших прохань або у Нього якісь свої плани? Питання непрості й на них немає універсальної відповіді, але спробуємо поміркувати на цю тему.

Святом Вознесіння Господнього закінчуються 40-денне перебування Воскреслого Спасителя на землі. У духовному аспекті, це свято надії на зустріч з Господом під час Його Другого пришестя.

Ми напередодні першого Двунадесятного свята літа. У четвер 13 червня Церква відзначає Вознесіння Господнє. У середу в Іоано-Богословському храмі відбудеться Всенічне Богослужіння. Будемо радіти тому, що перед нашими очима продовжує розгортатись Священна історія, що надає вказівку, куди веде той шлях, який ми обираємо.

11 червня Церква вшановує пам'ять святителя Луки Войно-Ясенецького. За свою віру видатний хірург тричі заарештовувався і відбував заслання, проте й там не переставав лікувати хворих. У 1934 році побачила світ його наукова праця, «Нариси гнійної хірургії», яка є актуальною і до нашого часу. Святитель Лука (Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився 27 ...

Ми всі бачимо недосконало як фізично, так і духовно. Безумовно, наш зір далекий від довершеності, але нам треба побачити мету Спасителя, задля якої Він приходить у світ та звершує свій подвиг земного служіння, жертви, хресної смерті і подолання влади диявола. Про перемогу над силами зла і шлях до воскресіння наших душ дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Закінчується шлях від Воскресіння до Вознесіння. Ось вже ми підійшли до останньої, шостої неділі після Пасхи. В цей день Церква згадує одне з чудес, що здійснив Спаситель під час Свого земного життя – зцілення сліпонародженої людини, в образі якого ми можемо впізнати і самих себе.

Ми знаємо, як серце у нас болить за тих, хто в нещасті, горі і стражданні. Як важко переживати сьогоднішні жахливі випробування, але Бог являє кожному Любов, незалежно від нашого становища і достоїнств. Він віддає себе за життя світу. Треба відчути, що ти теж причетний до всіх, за кого Господь віддає себе в жертву. Про безцінний досвід Любові, коли ми залишаємося самотніми та відкинутими, в ранах, хворобах і втратах дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

9 червня Православна Церква України вшановує пам’ять святого Кирила, архієпископа Олександрійського. Він вважається одним із Отців Церкви, був головою III Вселенського Собору в Єфесі та дуже суворо і безкомпромісно подавляв усі єресі.

8 червня Православна Церква України вшановує Далешівську ікону Божої Матері, яка є однією зі святинь Прикарпаття. Храм святих безсрібників Косми і Даміана села Далешево Городенківського району Івано-Франківської області був збудований в 1772 році. Саме в цій парафіяльній церкві невеликого села на Покутті на горньому місці основного престолу знаходиться чудотворний образ Богородиці.

Засліплення очей серця є однією з найбільших духовних хвороб як окремої людини, так і суспільства в цілому. У сучасному світі наявність зору зовсім не означає можливість бачити, дивитись на речі без «рожевих окулярів» чи споглядати реальність у викривленому задзеркаллі. Від фокусу думок залежіть світогляд.

В світі цьому все – відносне. Якщо ви вважаєте своє життя важким, то завжди знайдуться ті, чиє життя буде ще важчим, і невідомо, як би ви на їхньому місці з цим справились. Але сповнене труднощів життя зовсім не означає, що людина не повинна дякувати Богові. Бо тяжке життя людини – це не вина Бога.