Інститут військового капеланства для нашої держави не є чимось новим: історичні джерела засвідчують наявність духовних пастирів при військах княжої доби України-Руси, козаччини, у визвольних арміях ХХ століття, які ділили долю воїнів на полі бою. І нині наші капелани - поруч зі своїм народом. Сьогодні у нашому храмі зібрались представники різних конфесій, яких називають ангелами в пікселі. До вашої уваги фоторепортаж зі святкування дня капелана в храмі Апостола Любові

«Без готовності на жертовність і подвиг не буде перемоги. Церква ще не перемогла, бо інакше ми би вже мали Царство Боже. Але віра надає нам ґрунт під ногами, сили і завзяття, щоб встановлювати хоча б в малому осередку щось на зразок Царства Божого, де панує Любов», - із суботньої проповіді о.Віктора Маринчака.

Духовника військових капеланів Харківської єпархії ПЦУ, настоятеля Іоано-Богословського храму о.Віктора Маринчака нагороджено орденом рівноапостольного князя Володимира I ступеня. Почесну відзнаку за заслуги перед помісною православною церквою та українським народом під час візиту до Харкова особисто вручив предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній. Аксіос!

Предстоятель ПЦУ митрополит Київський і всієї України Епіфаній 10 жовтня 2024 року відвідав ставропігійний Іоано-Богословський храм міста Харкова. Поїздка була приурочена дню військового капелана, який відзначатимуть в цю суботу. Блаженійший відслужив молебень за Україну, нагородив капеланів та відкрив фотовиставку. До вашої уваги фото і відео візиту митрополита Епіфанія в наш храм.

12 жовтня – день вшанування ікони Пресвятої Богородиці «Єрусалимської». За переказами, ікона була написана у п’ятнадцятий рік після Вознесіння Господнього (48 р. н. е.), в Гефсиманії. Вона була першою з сімдесяти ікон Богородиці, створених святим євангелістом Лукою. Старець Паїсій Святогорець саме про цю ікону сказав, що вона більш за всі інші має портретну схожість з Богородицею.

Війна несе руйнування, трагедії, смерть, але через травматичний досвід дає шанс для радикальних змін. Проблема полягає в тому чи вдасться нам ними скористатись? Це стосується як людства в цілому, так й окремих країн, сімей чи конкретних індивідів.

Життя Іоано-Богословського храму є окремою сторінкою історії Харкова. Тут бував філософ Григорій Сковорода і його намагались штурмувати тітушки, в ньому відспівували Героїв України й сюди приходили найзапекліші грішники, за радянської влади будівлю перетворили в склад, а в новітні часи в церкві знімали кіно, виступали музиканти і відбувались наукові академії. Духовна фортеця Слобожанщини – таким під час війни сьогодні є храм Апостола Любові.

Лише проповідник «русского міра», який благословляє загарбницьку війну й агресію проти ближніх, служачи не Богу, а антихристу – очільник МП Кирил Гундяєв – може говорити про те, що російські військові у разі своєї загибелі своєю «жертвою» змивають усі гріхи, які вони вчинили. Він свідомо перекручує зміст Священного Писання та святоотцівської ...

Той, хто один раз сказав та в серці своєму вирішив: «Підемо і помремо разом з Ним!», той може потім помилитись чи впасти, але піднявшись все одно здійснить своє рішення. Він прийме долю і подолає смерть разом зі Спасителем. Про сприйняття себе та реальності такою, яка вона є дивіться у недільній проповіді настоятеля Іоано-Богословського храму ПЦУ о.Віктора Маринчака.

Історія воскресіння сина вдови з Наїну зображує зростання динаміки діяльності чудотворної сили Ісуса в часі Його служіння в Галилеї (Лк 4, 14 – 9, 50). З Євангелія ми бачимо, що одразу після зцілення слуги сотника з Капернауму (Лк 7, 1 – 10) відбувається чудо воскресіння. У 20-ту неділю після П’ятидесятниці Церква пропонує вірним поміркувати над цим дивом. Ця подія також наближує відповідь Ісуса на запитання Іоана Хрестителя: «Ти той, що має прийти, чи нам чекати іншого?». Ісус каже: «Ідіть,

«Священство є важкою духовною працею. Ми живемо у тяжкий час і не знаємо своєї долі. Нас чекають великі випробування й всі страждання ще попереду, але треба йти і нічого не боятись. Пам’ятаємо, що сказав апостол Іоан Богослов: «Досконала любов долає страх», - із суботньої проповіді о.Віктора Маринчака про священицьке покликання та наші подвиги віри.

Через розум та почуття ми пізнаємо видимий світ, але в силу природних обмежень існує багато речей, які досі людині недосяжні. Ми не здатні зазирнути в потойбічне, ніхто не скаже, коли закінчиться війна або що чекає на нас завтра. Тільки віра робить бажане реальним, а майбутнє дозволяє переживати як сьогодення.