В умовах повномасштабної війни, коли нам щоденно загрожують обстріли, ракети, дрони, відчуття неможливості контролювати, неможливості захиститися і захистити, невідомості й невизначеності майбутнього постає особливо гостро.

Знайти український храм у Харкові й досі лишається однією з проблем для воїнів, які захищають наше прифронтове місто від ворога. Після 27 місяців повномасштабної війни за вивіскою УПЦ в незламному Харкові продовжують ховатись московські церкви, де, як кажуть бійці: «В серці немає України». Про свій досвід пошуку в столиці Слобожанщини патріотичної громади розповідає воїн ЗСУ Роман, який вперше завітав до Іоано-Богословського храму ПЦУ.

«Вироблення шанобливого ставлення до тіла, яке призначене для Воскресіння при другому пришесті нашого Господа, є новим, що приносить у світ християнство. Тіло не остаточно захоплено смертю, воно може стати мощами і бути освяченим. Жінки-мироносиці все це чують серцем та своїм подвигом звершують служіння», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

На недільну Літургію до Іоано-Богословського храму ПЦУ міста Харкова завітав один із воїнів, який після служби заспівав пісню «Україно, молюся за тебе». Це варто побачити, щоб відчути атмосферу незламного міста, яке перебуваючи під щоденними обстрілами продовжує чинити спротив ворогу на всіх фронтах. На прохання парафіян приводимо відео і текст цієї пісні.

Ми починаємо усвідомлювати певні речі тільки тоді, коли зазнаємо тяжких випробувань, страждань і втрат. Поки людина не знає горя та болю вона не здатна багато чого зрозуміти. Нам відомо, що наслідування Христа можливо для кожного, але це передбачає, що ми перестаємо боятися смерті. Про подолання головного ворога людства і підстави нашої надії дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Страх є таким станом душі, який не приносить шкоди допоки ми його контролюємо. «Не бійся, тільки віруй!» - закликає Христос, і жінки-мироносиці склали свій іспит, ставши апостолами для апостолів. Війна ще раз підтверджує, що Любов перемагає страх. Ми можемо її висловлювати по-різному: в дії, слові, молитві.

Зазвичай, досліджуючи історію церкви, дуже часто ми нехтуємо роллю жінки в поширенні Євангелії. Більшість жінок звершували своє служіння за межами церкви, проте своєю вірою в Ісуса та добрими ділами вони показували хороший приклад для ближніх, допомагаючи їм пізнати Бога.

Цього року на Великдень припало вшанування ікони Божої Матері «Невипивана чаша». Вона відома у всьому православному світі тим, що люди, які моляться перед нею, одержують благодатну допомогу Богородиці в боротьбі з пристрастю до алкоголю і наркотиків. У нашому храмі також є ікона «Невипивана чаша».

15 травня відзначається Міжнародний день сім’ї. Ми постійно молимось за наших рідних, а церква є однією великою родиною, яка разом з усім народом переживає сьогодні втрати і страждання від війни. Пропонуємо до вашої уваги роздуми та відповіді на питання, які стосуються християнської родини та проблем, що в ній виникають відомого ...

«У суєті життя ми часто забуваємо про свої провини, легковажимо та все кудись поспішаємо, а зрештою потім зупиняємось перед труною і складаємо довгий список наших боргів. Треба подякувати тим близьким, хто пішов у Вічність, бо одним своїм відходом вони поставили нас перед питанням: скільки ти заборгував і скільки винен?», - із проповіді на Радоницю о.Віктора Маринчака.

Напевне, не раз ви чули фразу про те, що в окопах не буває атеїстів. Бо у випадку смертельної небезпеки людина почувається найбільш беззахисною, вразливою і підсвідомо прагне допомоги від когось сильнішого за себе, прагне спасіння, чуда, прагне допомоги від Бога. Хоча можливо раніше всі свої надії покладала виключно на себе або на інших людей. Що змінюється? Чому раптом у критичних ситуаціях приходить віра і надія на Господа?

«Якщо ми будемо беззастережно приймати волю Божу, то страх відступає. Досвід Церкви і людей з тяжким минулим говорить про те, що разом зі страхом від нас відступає й небезпека. Коли боїмося - ворог перемагає в наших душах. Натомість відвагу та жертовність сили зла не витримують. Отже, будемо мужніми і нехай Господь воскресить наші душі, долі й повертає майбутнє до життя», – із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.