Між мудрістю та фарисейством відстань довжиною у Вічність. Навіть, коли Його воля виявляється в звичайних дрібницях, Божий замисел не осягнути раціональністю розуму. Кожен конкретний випадок може порушувати встановлені правила.

24 січня Церква вшановує святу Ксенію Римлянку, яка проміняла матеріальні блага на службу Богові, була висвячена на дияконесу, а також опікувалась жіночим монастирем, надихаючи дівчат своєю вірою. Зазвичай в цей день згадують іншу святу Ксенію, але ми поговоримо про ту, яка відома в усьому світі.

23 січня Церква вшановує подію, яка мала велике значення для розвитку християнства – проведення Шостого Вселенського Собору. Він був скликаний в 680 році у місті Константинополі за часів імператора Костянтина Погонат, та складався з 170 єпископів.

Частину послань апостола Павла адресовано своєму улюбленому учню і другу Тимофію. 22 січня за новоюліанським календарем Церква вшановує пам'ять цього апологета християнства першої хвилі Христового покликання. Про первоверховного апостола Павла написано чимало і його часто згадують, натомість про його вірного супутника інколи несправедливо забувають. Святий апостол Тимофій походив з Лікаонського ...

21 січня згадуємо Ватопедську ікону Божої Матері. Цей чудотворний образ знаходиться в стародавньому Ватопедському монастирі на Афоні, в храмі Благовіщення. Назву Ватопедської ікона отримала від того, що поблизу цього монастиря впав у море з корабля юний царевич Аркадій і чудовим був перенесений на берег цілим і неушкодженим. Коли його тут ...

Коли до церковної лавки приходять жінки з наміром придбати ікону небесної покровительки Інни чи Римми, то з подивом дізнаються, що на іконах зображені чоловіки. 20 січня за новоюліанським календарем вшановується пам’ять трьох мучеників Інни, Пінни і Римми. Вони вважаються першомучениками, бо жили ще за апостольських часів (І – ІІ століття), були слов’янами та учнями святого апостола Андрія Першозваного.

Християнин завжди повинен бути готовий до самозречення, жертовності, а якщо потрібно, то й до смерті. Кожен день необхідно жити, начебто у тебе нескінченний шлях, але з такою напруженістю, ніби це останній день. На межі життя і смерті завжди з’являються люди, які добре знають, що треба віддати все і здійснювати волю Божу. Про максими нашої віри дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

19 січня Церква прославляє преподобного Макарія Єгипетського. За два тисячоліття історії християнства є всього кілька святих, яких величають Великими. Він справді таким і був. Молитва преподобного Макарія багатьох спасала в небезпечних обставинах життя і зберігала від бід та спокус. Його милосердя було настільки великим, що про нього говорили: «Як Бог покриває світ, так і авва Макарій покриває провини, котрі він, і бачачи, ніби не бачив, і чуючи, ніби не чув».

Коли людина відходить від цього світу, то раптом стається спалах яскравого і могутнього світла. В суєті повсякденних справ ми часто його не бачимо й не розуміємо, що значила для нас ця людина і який обсяг того, що втратили. Про світло, яке кожен із нас залишає по собі, дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Читаючи Господню притчу про таланти, а саме реакцію «лукавого і лінивого» слуги, мимоволі задаєшся запитанням: якщо він знав, що господар жорстока людина, тоді навіщо не «віддати срібло… купцям» (Мф. 25:27), щоб отримати прибуток, що й зробили двоє інших слуг? Відповідь на це запитання схована в самому описі слуги, який дав йому господар: «Лукавий рабе і лінивий!» (Мф. 25:26). Лінь завадила цьому слузі примножити талант, а от лукавство зіграло з ним, як то кажуть, злий жарт.

18 січня за новоюліанським календарем Церква святкує пам’ять святих Афанасія та Кирила Олександрійських, двох світил Церкви Христової, які ревносно потрудились для утвердження віри словом і ділом. Перед нами приклад героїчного служіння Богові. У це важко повірити, але був момент, коли Афанасій залишався єдиним православним єпископом, інші ж впадали в єресь, а завдяки Кирилу фактично була сформована богословська термінологія.

Коли я шукаю сенс чи образ своєї долі або ж формулу, яка б виявляла її закономірність, думка моя обертається навколо слів метанойя, покаяння, навернення. Метанойя по-давньогрецькому — це переміна думок, розкаяння. В античній культурі осьового часу побутувало розуміння її як зміни напряму думки, намірів, рішень, зміни сенсів, що приписуються тим ...