Ніщо так не наближає нас до Бога, як смирення і щире покаяння, і ніщо так не віддаляє від Небесного Отця, як гординя та зверхність. Ні статус у суспільстві, ні статки людини для Творця не мають значення, бо для Нього всі ми – рівні, всі ми – Його діти, яких Він любить. Спаситель застерігає людину від гордині у серці, яка, наче ракова пухлина, полонить душу й провокує чинити інші гріхи та піддаватися пристрастям.

Попри різноманітні обставини і випробування, якими сповнене наше земне життя, ми маємо твердо і невідступно стояти на боці правди, чітко відділяючи її від брехні й омани, розрізняючи добро і зло, світло і темряву, Бога і диявола. Нема між цими поняттями та реаліями, які за ними стоять, ніякого «спілкування», взаємності, спільності, ...

25 лютого за новоюліанським календарем Церква вшановує святителя Тарасія, архієпископа Константинопольського. Цього подвижника віри не часто згадують, хоч він вів суворе аскетичне життя і правив кафедрою 22 роки. Всі свої статки владика Тарасій витратив на богоугодні справи, харчуючи і доглядаючи людей похилого віку, жебраків, сиріт та вдів, а на Великдень влаштовував для них трапезу, на якій сам прислуговував.

Найбільшого з праведників Іоана Хрестителя Церква протягом року вшановує неодноразово. В трагічний для українського народу день 24 лютого згадуються події, які увійшли в історію як перше і друге знайдення голови Предтечі. Коли вбивство пророка покривавило бенкет Ірода, учні святого поховали його гідне пошани тіло (Мф. 14:11). Тим часом як главу Хрестителя на таці тиран підніс безсоромній Іродіаді, і та веліла закопати її в землю в негідному місці поблизу палацу Ірода в Махеронті.

У загальнонаціональний день молитви 24 лютого 2025 року в Іоано-Богословському храмі ПЦУ міста Харкова відбувся молебень за Україну. Капелани, керівництво області і міста, військовослужбовці й громадські активісти соборно піднесли молитву до Бога за Перемогу і справедливий мир та подякували Силам Оборони за захист країни. По завершенні служби разом всі заспівали духовний гімн «Боже Великий, Єдиний» та поклали квіти до меморіалу загиблим Героям.

У лютому 2022 року, коли в повітрі вже вітав запах повномасштабної війни, у Харків приїздило багато іноземних журналістів. Медійники провідних ЗМІ шукали відповіді на актуальні питання і зустрічались з відомими харківцями. Часто вони тоді брали інтерв’ю й у настоятеля Іоано-Богословського храму. Сьогодні хочемо нагадати вам сюжет американського агентства «Аssociated Press», де о.Віктор Маринчак пояснював світовій спільноті, чому ми будемо стояти до кінця.

«Три роки тому нас рятували елементарні речі, які ми робили один одному. Попереду важкий час і наше завдання допомагати іншим: комусь треба хліба, іншому доброго слова, а декого потрібно обійняти, щоб людина могла поплакати на твоєму плечі. Суд Божий може бути суворим, але є Шлях і дуже проста Істина, яким чином здобути спасіння», - із проповіді в неділю про Страшний Суд о.Віктора Маринчака.

В нас є кілька миттєвостей, щоб зробити щось безмежно просте. Зробімо ж, і нехай Боже благословення буде з кожним, хто щось зробить: не просто трохи, а стільки, скільки можливо, щоб інша людина залишилася живою, щоб вона могла дихати, а не пропасти.

У суботу 22 лютого 2025 року біля меморіальної дошки на стіні Іоано-Богословського храму ПЦУ вшанували пам'ять Героїв, яких російські терористи вбили під час мирної ходи біля Палацу Спорту о 2015 році! За рік до цього харків’яни зірвали кремлівський сценарій по розшматуванню України, що дало можливість на вісім років затримати початок ...

Тематика Страшного Суду є однією з ключових у християнському вченні. До неї неодноразово зверталися богослови та Отці Церкви, розглядаючи її важливі есхатологічні аспекти. Драматичне дійство Останнього Божого Суду у свій спосіб розкриває ікона, де іконописці торкаються багато інших питань, що стосуються як богословських аспектів.

21 лютого за новоюліанським календарем церква вшановує одну із українських святинь – Козельщанську ікону Божої Матері. Вона належить до ікон пізніших за часом прославлення (1881) і разом з тим до найбільш шанобливих.

Двадцяті числа лютого для кількох поколінь українців назавжди асоціюватимуться з трагічними подіями. Цього року на 22 лютого припадає особлива поминальна служба, коли християни згадують всіх від віку спочилих отців, братів і сестер, особливо за померлих раптовою смертю. Вселенська батьківська м'ясопусна субота є одним з основних поминальних днів року. Зважаючи на ...