Недільне євангельське читання завершується дуже страшними словами: «Багато покликаних, але мало вибраних». Господь, Який створив світ для того, щоб поділитися з ним вічною, Божественної радістю, зустрічається в цьому світі з холодним відмовою. Притча про званих на вечерю – ще один іспит нашого сумління.

У давні часи, щоби дати ім’я дитині її приносили до храму на восьмий день після народження і це відбувалося ще до звершення над нею Таїнства Хрещення. Восьмий день символізує перевершення круговерті часу світу цього, нагадує про реалії вічного блаженного буття, причасниками якого ми стаємо, власне, через прийняття Таїнств Хрещення і Миропомазання.

З цим важко примиритись, але більше за все душа зростає в стражданнях. Вони ніколи не бувають марними й, можливо, через досвід співстраждань хтось інший рятується і чиєсь серце прокидається та розкривається до любові. Іноді здається, що Бог нас залишив, мовчить або тримає дистанцію, але насправді Він повсякденно втручається в наші ...

Щоби пережити сьогодення, треба вибудовувати всередині себе стратегію виживання: вона має передбачати знання культури та історії. Культура у своїх підвалинах спирається на ті самі духовні чинники, що й віра. Культура й релігія суголосні. Історія ж дає нам знання, що українці ніколи не опускали рук і за будь-якої нагоди чинили опір. Говорили зі священником отцем Віктором Маринчаком про те, як змінюються наші настрої наприкінці другого року повномасштабного вторгнення, у форматі вільної бесіди між

Спершу це може здатися парадоксальним, але такі емоції як гнів, злість і ненависть можуть бути дієвою зброєю у боротьбі з дияволом і гріхом. Адже «роздратування душі» у своїй основі є чеснотою. Інакше, коли би коїлося щось погане, то ми би не противились злу, не протистояли йому, не виявляли би своє ...

Чимало людей у сучасному світі піддаються гріху гордині. Людина ставиться в центр всього, надмірна увага приділяється її почуттям, прагненням, судженням, можливостям. Забуваючи про Бога, у людини стрімко зростає відчуття вседозволеності, прагнення «побути Богом» на землі, вирішити долі інших… До яких наслідків це призводить – бачимо на практиці. Але проблема не «десь там» і не «у когось». Вона стосується кожної людини.

“Під час війни мені довелося дуже довго бути без храму, і, подібно до багатьох, я знаю, як важко це буває. Але я також виявив одну дуже дорогоцінну властивість цієї знедоленості», - митрополит Антоній Сурожський.

Вже півтора десятиліття в нашому храмі вірою і правдою служить Богу і Україні о.Геннадій Рохманійко. Про покликання священства, досвід військового капелана в шпиталі, жертовність до самозречення і дивовижні якості справжнього пастиря людських душ говорив сьогодні з амвону настоятель Іоано-Богословського храму ПЦУ о.Віктор Маринчак. З вдячністю і любов’ю громада привітала протоієрея з духовним талантом.

Після того, як Ісус був охрещений у водах Йордану, Він опиняється в пустелі, де диявол намагається Його спокусити. Щось подібне, в тому чи іншому розумінні, буває присутнє і в нашому житті. Завжди є небезпека піддатися впливу темних сил. Спаситель дає взірець поведінки людини, яка служить Богові і любить Його. Як встояти під час випробувань та впоратись зі спокусами дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

В розумінні начальника синагоги Божі Заповіді перетворилися на закони, недотримання яких стягувало неминуче покарання. Христос проповідував інше уявлення про Бога. У словах Ісуса відкривається Всевишній не як могутній цар, котрий карає своїх підданих за найменшу провину, але як люблячий Батько, який із розпростертими обіймами біжить назустріч блудному сину.

Прийняття світу Божого й необґрунтоване та нічим не забезпечене прийняття Його волі є однією з важливіших ознак нашої віри. Ця впевненість пов’язана з тим, що людина втрачає страх. Щоб не сталося з нами далі християнин має досвід молитви: «Нехай не моя буде воля, а Твоя». Про те, як витримати і не зламатись, коли жах і туга сягають найвищого моменту, розповідає о.Віктор Маринчак.

Існує декілька різновидів ікон з найменуванням Акафістна Божа Матір. Ікону, святкування якій здійснюється 12 січня, називають Хилендарською. З цим образом пов'язана наступна подія. У 1837 році з необережності Еклесіарха (людина, яка завідувала у монастирі порядком богослужіння) у храмі Хилендарського монастиря на Афоні загорівся іконостас. Від вогню іконостас практично весь вигорів, ...