Варто поговорити про хворобу, яка вбиває людство сильніше за коронавірус. І, на відміну від останнього, робить це значно довше у часі, повільніше, ніби непомітно, але дуже підступно, прикриваючись зручними для людей «можливостями». Йдеться про корупцію. Так, це не лише гріх, а вже загальнолюдська хвороба (зіпсутість людського серця, слабкість волі, затьмарення розуму), від якої потрібно з Божою допомогою лікуватися, адже вона має очевидні згубні наслідки.

Бути серед обраних незручно, непросто, а інколи надто важко і страшно. Це вимагає від людини всієї мужності, волі й духовних сил. Але Творець дає кожному по силі та відповідно по його можливості та здібності. Він кличе нас до трапези Господньої, щоб ми осягнули Істину, як Бога, що є Любов. Про шляхи наближення до вічних цінностей дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Господар запрошує не до важкої праці або боротьби, подвигів чи самозречення, не до надбання чогось, за що прийдеться сплатити високу ціну – він кличе до дружньої трапези. Потрібно лише одне – відкласти власні справи та прийти.

У п’ятницю в нашому храмі на замовлення парафіян проводиться Соборування. Згідно православному катехізису, Єлеєосвячення (соборування або маслосвяття) є таїнство, в якому при помазанні тіла єлеєм призивається на хворого благодать Божа, що зціляє немочі душевні і тілесні. При підготовці до Різдва Христового важливо спробувати загоїти свої фізичні та інші рани. Таїнство зцілення душі й тіла — такими словами можна передати сутність цього таїнства, назва якого пішла від практики його звершення д

Господь створив нас за Своїм образом – вільними. Та у житті ми бачимо, як деякі люди, запалені любов’ю до Бога, нібито «відмовляються» від цієї свободи, стаючи ченцями і присвячуючи усе своє життя послуху, молитві та покаянню. На перший погляд, це видається протиріччям. Проте насправді можливість вільно та свідомо довірити свою свободу Богу є найбільшим її виявом.

Спаситель приходить на землю, щоб взяти на себе тягар наших страждань і понести його на собі. Він звільняє людину від болю, хвороби, муки й від того, що вона зв’язана дияволом. Господь дає свободу і любов, щоб ми протистояли темним силам. Про боротьбу проти «князя світу цього» і шляхи нашого спасіння дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

В Іоано-Богословському храмі ПЦУ відбулись Сковородинівські читання, під час яких священники і парафіяни подивились фільми про видатного філософа та згадали харківські сторінки життя Григорія Савича. «Саме Сковорода заклав основи ментальності українського народу і жив, так як вчив», - наголосив о.Віктор Маринчак. Відео і фото дивіться в нашому матеріалі.

У сучасному світі дорослі відрізняються від дітей тим, що з недовірою ставляться до таємничого. Вони живуть так, ніби все можна пізнати, піддати розумовому аналізу і нехтувати будь-якими таємницями, начебто їх й немає. Їм хочеться жити без настанов і заборон, щоб ніщо ними не керувало. Чому варто бути як діти і приймати незбагненність Промислу Божого пояснював у суботній проповіді о.Віктор Маринчак.

10 грудня за новоюліанським календарем - день пам’яті святого Іоасафа (Горленко) Білгородського. Він народився, навчався та виховувався в Україні. На Слобожанщині про нього завжди пам’ятали і дуже цінували. Його внесок у розвиток церковного життя краю колосальний, а сам святий Іоасаф доводився дядьком класика української літератури Григорія Квітки-Основ`яненка

Начальник синагоги і Христос звертаються до тієї самої четвертої заповіді Закону, але розуміння її у них різне. Точка зору Спасителя є теоцентричною. Для Нього вимога про відпочинок в суботу – це насамперед вияв турботи Бога про людину, свідчення того, що Господь бажає, аби людина наслідувала Його таємничий спокій і відчувала радість від спілкування з Ним. Точка зору начальника синагоги – формалістична.

Справжня Любов завжди про подяку: нашим близьким, воїнам, вчителям, випадковим зустрічам. Які б складні обставини не були в житті людини, через вдячність ми вчимося помічати всі ті добрі діяння, що стаються з Божої милості. Жодна чеснота не наближає нас до Господа так, як щиросердна подяка. Ця непереборна сила здатна зцілити ...

Минулі вихідні парафіяни Іоано-Богословського храму ПЦУ на чолі з його настоятелем проїхались сковородинівськими місцями. Вже стало традицією, що в перші дні грудні наша громада згадує видатного філософа, який жив поряд з Іванівкою і, напевно, заходив до церкві Апостола Любові. Того року ми проводили Академію на честь любомудра. На цей раз у неділю 10 грудня, одразу після Літургії, відбудеться показ фільмів і розповідь про харківські стежки Сковороди.