У нашому храмі 24-25 грудня відбудеться благодійний Різдвяний ярмарок. Відкриється він вже у цю неділю одразу після Всенічної. Запрошуємо парафіян взяти активну участь в цьому традиційному для нашої громади святі спілкування і єдності. Особливо цінуються речі, які зроблені власними руками, хоч можна приносити також книги, ікони, сувеніри та інші корисні предмети. Всі зібрані кошти підуть на розвиток нашої церкви.

Любов, розуміння, віра – все це треба обов’язково прийняти всім серцем. Якщо хтось мене розуміє, то приймає в усіх моїх особливостях: з недоліками, помилками, вадами. Якщо хтось любить, то приймає всю повноту особистості іншого. Так саме і з Богом, Якого слід возлюбити всім серцем, душею, істотою. Про складну науку обійняти світ серцем і наслідування уроків Спасителя розповідає о.Віктор Маринчак.

Нерідко чудеса Господь посилає через гідних людей, які виявляються інструментами в руках Божих та провідниками Його волі. Та кожне диво, свідками якого ми стаємо – це не магія чи чародійство, не збіг обставин, але втілення Його милосердя, яким Він так щедро нас обдаровує.

Нам судилось жити в трагічний і водночас благодатний час, сповнений героїки, переосмислення, парадоксів. Ми здатні вмістити в розтерзані серця, здавалось би, несумісне, - весь жах війни і народження Немовляти. Але в загострених почуттях, виснаженості душі та непевності розуму знаходиться сила, яка здатна зробити нас щасливими.

Сором просити про допомогу породжується страхом – страхом розчарувати інших, страхом втратити імідж «сильної людини», страхом визнати власні слабкості, немочі і здатися невдахою. Страхом зізнатися у власній вразливості, безпорадності, недосконалості. Страхом почуватися людиною, яку створив і любить Бог. Не бійтесь просити! І тоді «дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам».

Протягом тижня в Іоано-Богословському храмі ПЦУ ми матиме три поспіль Літургії. Разом із урочистими Богослужіннями на нас чекає Різдвяний ярмарок, передача пластунами нашій громаді Вифлеємського вогню миру, Всенічна і Святвечір, виступ гурту «Муравський шлях», колядки та багато інших незабутніх вражень. Про парафіяльне життя найближчим часом розповідає настоятель нашого храму о.Віктор Маринчак.

Поки людину не торкнеться страждання чи хвороба вона не прагне змін і ладна жити в тому, до чого звикла. Але щойно приходить біль та втрата, то починає шукає те нове, що може вилікувати й заспокоїти душу. Про напрямок історії та відкидання всього того, що обтяжує і тягне нас в попередні часи дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Нам треба зрозуміти наших близьких, які відходять від життя тим чи іншим способом: від хвороби, старості, загибелі в бою. Вони покликані вже до Вічності і смерть немає для них того значення, як для нас, що ще укорінені в земних турботах. Про радість перебування з Богом, який є Любов дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

«Бог в душу людини не з носака заходить, а делікатно стукає», - зазначає другий священник Іоано-Богословського храму о.Геннадій Рохманійко. В короткій, але дуже змістовній промові досвідчений військовий капелан пояснює, чому треба любити ворогів і знищувати російських окупантів заради їхнього же блага. Не бійся, тільки віруй!

Варто поговорити про хворобу, яка вбиває людство сильніше за коронавірус. І, на відміну від останнього, робить це значно довше у часі, повільніше, ніби непомітно, але дуже підступно, прикриваючись зручними для людей «можливостями». Йдеться про корупцію. Так, це не лише гріх, а вже загальнолюдська хвороба (зіпсутість людського серця, слабкість волі, затьмарення розуму), від якої потрібно з Божою допомогою лікуватися, адже вона має очевидні згубні наслідки.

Бути серед обраних незручно, непросто, а інколи надто важко і страшно. Це вимагає від людини всієї мужності, волі й духовних сил. Але Творець дає кожному по силі та відповідно по його можливості та здібності. Він кличе нас до трапези Господньої, щоб ми осягнули Істину, як Бога, що є Любов. Про шляхи наближення до вічних цінностей дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Господар запрошує не до важкої праці або боротьби, подвигів чи самозречення, не до надбання чогось, за що прийдеться сплатити високу ціну – він кличе до дружньої трапези. Потрібно лише одне – відкласти власні справи та прийти.