П’ятий рік поспіль українці відзначають День батька як державне свято. Ця традиція гарно у нас прижилася, бо батьківська любов та підтримка є важливою в житті кожної людини. А сьогодні, у воєнні роки, батьки й матері стають тим щитом, захистом і взірцем справжньої християнської любові, захищаючи на фронті своїх дітей, свої родини, нас із вами.

Життя так влаштовано, що без трагедій воно не відбувається. Ми змушені ховати в землю найдорожче - тих кого любимо, але не треба впадати у відчай. В цій немочі може з’явитись сила Божа, і коли приходять обставини, які здаються абсолютно безнадійними, згадаймо слова апостола Павла: «Вже не я живу, а живе в мені Христос». Про силу, яка завжди з нами дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Найцінніший дар від Бога – це наше життя, здібності, можливості і все, що нас оточує. Тому належить нам поводитися зі своїм життям і всім, що ми завдяки цьому дару маємо, як мудрі управителі, яким довірено те, про що в належний час повинні будемо дати звіт.

Господь симпатизує аутсайдерам і благоволить максималістам. Він любить грішників, але вимагає від нас святості. Його заклик «бути досконалими, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:48) не суперечить тезі про блаженство гнаних або трапезі з колаборантами та блудницями. Християнство парадоксально по своїй суті, оскільки базується на ірраціональності, реалістично, хоч має підґрунтям ...

«В стихирах свята є слова про те, що людська природа долає твердь небесну. Йдеться не про ту реальність, з якою мають справу астронавти, а про межу між світом земним і світом Божим, де все зовсім по-іншому. Вона пробивається Христом у силі заради спасіння людини. Все те, що відокремлює нас від Бога вже подолано і тепер від нас залежіть єднання з Господом», - із проповіді о.Віктора Маринчака на Вознесіння Господнє.

Іноді ми задаємось питанням, а чому наша молитва буває не почута Богом? Як же так, бо нібито нічого погано не робимо, намагаємось жити по правді, нікого не скривджуємо, навіть інколи приходимо до храму. Невже Господь глухий до наших прохань або у Нього якісь свої плани? Питання непрості й на них немає універсальної відповіді, але спробуємо поміркувати на цю тему.

Святом Вознесіння Господнього закінчуються 40-денне перебування Воскреслого Спасителя на землі. У духовному аспекті, це свято надії на зустріч з Господом під час Його Другого пришестя.

Ми напередодні першого Двунадесятного свята літа. У четвер 13 червня Церква відзначає Вознесіння Господнє. У середу в Іоано-Богословському храмі відбудеться Всенічне Богослужіння. Будемо радіти тому, що перед нашими очима продовжує розгортатись Священна історія, що надає вказівку, куди веде той шлях, який ми обираємо.

11 червня Церква вшановує пам'ять святителя Луки Войно-Ясенецького. За свою віру видатний хірург тричі заарештовувався і відбував заслання, проте й там не переставав лікувати хворих. У 1934 році побачила світ його наукова праця, «Нариси гнійної хірургії», яка є актуальною і до нашого часу. Святитель Лука (Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився 27 ...

Ми всі бачимо недосконало як фізично, так і духовно. Безумовно, наш зір далекий від довершеності, але нам треба побачити мету Спасителя, задля якої Він приходить у світ та звершує свій подвиг земного служіння, жертви, хресної смерті і подолання влади диявола. Про перемогу над силами зла і шлях до воскресіння наших душ дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Закінчується шлях від Воскресіння до Вознесіння. Ось вже ми підійшли до останньої, шостої неділі після Пасхи. В цей день Церква згадує одне з чудес, що здійснив Спаситель під час Свого земного життя – зцілення сліпонародженої людини, в образі якого ми можемо впізнати і самих себе.

Ми знаємо, як серце у нас болить за тих, хто в нещасті, горі і стражданні. Як важко переживати сьогоднішні жахливі випробування, але Бог являє кожному Любов, незалежно від нашого становища і достоїнств. Він віддає себе за життя світу. Треба відчути, що ти теж причетний до всіх, за кого Господь віддає себе в жертву. Про безцінний досвід Любові, коли ми залишаємося самотніми та відкинутими, в ранах, хворобах і втратах дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.