У календарі Східної Церкви, поряд із христологічними та маріологічними святами та днями почитання святих, окрему увагу відведено вшануванню ангелів, де першість належить архістратигу Михаїлу. Його вважають покровителем воїнів, які борються за правду, а також захисником християн від видимих і невидимих ворогів. 8 листопада за новоюліанським календарем поговоримо про святого архангела Михаїла в українському іконописі.

Зазвичай люди найбільше цінують те, що здобувають важкою працею, до чого докладають багато зусиль. Так влаштоване людське життя, і не лише земне: аби чогось доброго досягти, потрібно добре потрудитися. І Царство Боже не є виключенням: його не здобути лінивством чи бездіяльністю, його осягнути можна лише доклавши зусиль. Причому, йдеться не стільки про силу фізичну (хоча іноді й вона потрібна), скільки про старання духовні.

Нещодавно другого священника нашого храму о.Геннадія Рохманійка з нагоди дня капелана відзначив Валерій Залужний, а у неділю правлячий архієрей вручив молодшому лейтенанту капеланської служби ЗСУ ще один орден - від предстоятеля ПЦУ. За віддане служіння Богові і Україні, за жертовність в захисті добра і правди протоієрея о.Геннадія нагороджено орденом Святого великомученика Юрія Переможця. Аксіос!

Громада Іоано-Богословського храму ПЦУ з сумом повідомляє, що в боях за Свободу і Незалежність України в боях з російськими сатаністами загинув наш парафіянин Павло Лисак. Разом з мамою він з дитинства постійно відвідував церкву, ходив до недільної школи, а в дорослому віці був активним учасником патріотичних акцій у Харкові. Все ...

«Бог бачить все, але дрібне, другорядне і незначуще, що пов’язане з нашими недоліками, він може відкинути. Головне є поведінка та спосіб життя, переживання буття й ставлення до світу. Ми повинні мати прагнення добра, свободи і правди. Якщо воно буде, то Бог прийме нас і не відкине в безодню. Він виявить свою Любов, простивши всі гріхи та дасть можливість бути з ним», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

Низка українських релігійних діячів та подвижників, часто не з власної волі опинившись на околицях імперії, присвятила частину свого життя поширенню православної віри серед народів Сибіру. Однією з цих видатних постатей є митрополит Тобольський святитель Павло (Конюшкевич), день пам’яті якого вшановується 5 листопада. Його життєвий шлях вартий того, щоб нащадки не забували, яких великих людей народжувала українська земля.

Теперішній наш стан надзвичайно хворобливий. Ми знесилені обставинами власної долі й долі свого народу, брутальною присутністю в житті смерті, втратами і відсутністю впевненості, що скоро все закінчиться. Іноді ми доходимо до спустошення та відчаю, але навіть тоді, коли вважаємо себе недостойними прийняти Бога і підійти до Нього, у нас є вихід. Про шляхи долання безнадії дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

«Що ми принесемо як плоди? Може просто любов, може тільки тугу, може якесь розуміння, яке ми не зможемо висловити навіть звичайними словами, але колись наступає момент, коли приходить осягнення душею наших стосунків з Богом», - настоятель Іоано-Богослоського храму ПЦУ о.Віктор Маринчак.

«Господи і Владико життя мого! Духа недбалості, безнадійності, владолюбства і марнослів’я не дай мені!» Такими словами розпочинає святий Єфрем Сирін свою величну молитву. Чому ж починає він з прохання позбавити його недбалості (лінивства), наче і немає тяжчих гріхів, ніж лінивство?

Ритми осені найчутливіше відчуваються в листопаді. Повнота буття найглибше осягається серцем. Євангельські притчі найбільш розкриваються в простоті своїх максим. Недільна історія про багача і Лазаря демонструє, що є два різновиди гріха. Один, коли людина зовсім не вірить в Боже милосердя. Другий, навпаки, коли вона нічого не хоче робити сама, а тільки покладається на волю Господню.

«Навіщо ходити до храму, коли у мене Бог в серці?», - такі слова доводиться часто чути від людей, які далекі від церковного життя. Але тут постає питання: наскільки обґрунтована така впевненість? Залишити це питання без відповіді означало би визнати справедливість такого твердження. Тому спробуємо розібратись, чому відвідання храму для християнина є тим духовним камертоном, з яким ми завжди можемо звіряти стан своєї душі.

Постійний стрес, моральне й емоційне виснаження, пригніченість, підвищена тривожність або, навпаки, апатія і прояви депресії, невизначеність і непевність – такі реалії сьогоднішнього життя українського підлітка. За можливості – максимально приділяйте увагу своїм дітям і частіше розмовляйте з ними.