Милосердний самарянин являє нам зразок, який ми, за велінням Божим, повинні наслідувати. Що ж він зробив надзвичайного, що Сам Господь поставив його за приклад людинолюбства? Та нічого особливого. Він зробив тільки те, що підказували йому серце і совість, зробив просто і природно, за одним порухом співчуття. Просто і природно це виходить лише у тих, хто має добре серце і чисту совість.

Нам достеменно невідомо, чим було сповнене життя батьків Марії після того, як вони здійснили обітницю і віддали Її на служіння Богові. Але ми можемо здогадуватись, що весь їх подальший шлях був осяяний молитвою подяки. Вони не оглядались назад, а дивились в майбутнє з надією і потім колись і з зустріччю з тією, яку вони так любили. Про пріоритети духовного життя і мету нашого існування дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

25 листопада за новоюліанським календарем ПЦУ вшановує пам'ять папи римського, який має пряме відношення до українських земель. Священномученик Климент народився в Римі у багатій і знатній сім’ї. В силу обставин з дитинства він був розлучений з батьками і виховувався заможними людьми. Живучі в Римі у I столітті юнак отримав прекрасну ...

Темрявою і мовчанням, змовою брехні одних та страхом інших було на десятиліття приховано правду про цей злочин. Весь жах українських голодоморів XX століття показав людиноненависницьку сутність тоталітарної російсько-більшовицької ідеології та імперії зла, яка на її основі була збудована. Але правда про мільйони замордованих все-таки стала відома світові. Про подвижників духу, які не злякались і говорили про Голодомор читайте в нашому матеріалі.

Зимою особливо відчувається дотик тепла, вогонь палаючих сердець і прояви непоказного милосердя. Ми живемо в час жертовності, коли вчинки важливіші за слова, обійми вагоміші за поради, підтримка цінніша за настанови. Покровитель нашого храму апостол Іоан Богослов свідчить: «Бог є любов, i хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог ...

Ніщо так не наближає нас до Бога, як смирення і щире покаяння, і ніщо так не віддаляє від Небесного Отця, як гординя та зверхність. Ні статус у суспільстві, ні статки людини для Творця не мають значення, бо для Нього всі ми – рівні, всі ми – Його діти, яких Він ...

«Перед приходом Спасителя сучасники писали про те, що світ стогнав. Від труднощів, гноблення, загарбників, а головне від того, що навколо була абсолютна безнадія. Народ охоплював такий відчай, що вони не бачили куди спрямовувати себе. І тобі Бог вибирає ту, Яка народить Його Сина. Світло повинно було прийти в світ, щоб до людей повернулась любов та надія», - із проповіді о.Віктора Маринчака на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Свято - це засіб для переведення наших почуттів і думок від земного до небесного, від тимчасового до вічного. Бо ми перебуваємо в часі, а Христос, Богородиця, святі – у Вічності. Подія Введення Богородиці у Храм описана тільки в апокрифічному Євангелії від Якова, «Першоєвангелії». Це означає, що Православна Церква не відкидає апокрифічних текстів і користується живим досвідом святого Передання.

Свята на честь Пресвятої Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце після свят Господніх. Найбільші Богородичні Свята, такі як Різдво й Успіння, говорять нам про перші та останні хвилини Її життя на землі. Єдине свято, яке нам висвітлює дитинство Пресвятої Богородиці – це свято Введення в храм, яке ми ...

Як би важко зараз не було, щоб не сталось в майбутньому з близькими і нами ми повинні триматися слів Спасителя: «Не бійся, тільки віруй!». Зараз вони надзвичайно актуальні. Людина здобуває справжню глибоку віру саме тоді, коли навчається приймати волю Господню, якою би вона не була. Про повну довіру Богу, зміст наших страждань і беззастережне прийняття Його промислу дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

У неділю 24 після П’ятидесятниці Свята Православна Церква пропонує нам для роздумів уривок Євангельського читання, що об’єднує два здійснених Спасителем чуда: воскресіння 12-ти річної дочки Іаїра, начальника Капернаумської синагоги, та кровоточивої жінки, що 12 років страждала від хвороби. Два цих чуда поєднані у трьох Євангелистів: Мк. 5:21-43; Мф. 9:18-26; Лк.8:40-56, ...

Обираючи Христа ми робимо безкомпромісний вибір, бо немає нічого спільного між добром і злом, свободою та рабством, правдою й лжею. Це спонукає нас не тільки обирати певні чесноти, а вимагає бути сильними і мужніми. Про віру, яка долає все перешкоди і спрямовує на подальші перемоги дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.