Християни, отже, вірять, що певна зла сила сама себе зробила князем нього світу і так триває й досі. А це, ясна річ, породжує цілу низку запитань. До такого стану дійшло згідно з Божою волею чи ні? Якщо так, то якийсь дивний з Нього Бог, скажете ви; якщо ж ні, то як узагалі може щось відбуватися всупереч волі істоти, яка має абсолютну владу? Однак чи не кожному, хто був коли-небудь наділений владою, відомо: бувають випадки, коли щось може, з одного боку, відповідати вашій волі, а з іншого - йти

Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Вже той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дарує нам надію, що й ми там будемо. Крім цього, Сам Христос говорив: "І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я" (Ін. 14, 3).

Ми знаємо, що по смерті настає Воскресіння, але на початках нашого перебування у жалобі, коли є порожнеча на місці, де був той, кого ми втратили, Христос закликає нас пережити повноту радості. Про Любов, що ніколи не перестає і в якої немає мертвих дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Людина не повинна ставати слабкою. Щоб добро і правда перемогли вони мають бути сильними. Поки ти відчуваєш відчай, то це ще не кінець. Коли настане найважче випробування виявиться, що ти найсильніший. Нам треба повірити в себе! Про долання суворих рубежів нашого життя у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Настоятель Іоано-Богословського храму ПЦУ висловив свої почуття, які він переживає, коли служить разом з військовими капеланами. «Мені спокійно, радісно і я відчуваю впевненість, що перемога буде за нами». Про капеланське служіння і духовний меч у проповіді о.Віктора Маринчака.

За правду, цінності і відповідальність перед історією в усі часи люди готові були стояти до кінця. Іноді подвигом віри, нерідко силою духа, а часом даючи противнику відсіч зі зброєю в руках. Християнство є не лише релігією Любові, Свободи і Радості. Це також й спосіб життя, який базується на здатності обожнення людини, певних принципах та Символі Віри.

«Ми живемо в час надзвичайної величі, коли людина являє найбільшу свою могутність. Господь не може бути слабким, тому надає нам велику силу, мужність і волю. Той, хто починає відчувати в собі надихання Святого Духа, вже нічого не боїться. Він захищає справу Божу і долає смерть», - із проповіді о.Віктора Маринчака на свято Вознесіння Господнього.

Цьогоріч, у велике світле свято Вознесіння Господнього, ми підносимо щирі молитви і сердечні вітання з нагоди ще одного особливого для нас приводу – дня тезоіменитства Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Громада Іоано-Богословського храму ПЦУ м. Харкова вітає предстоятеля.

Ми зараз бачимо такі приклади, коли наслідуючи Христа, люди своєю працею, подвигом або пожертвою беруть на себе недосконалість світу і намагаються виправити його викривлення. Вони знають, що таким шляхом можуть наражатися на небезпеку, але йдуть на страждання і смерть. Про те, чого чекає від нас Бог дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Спостерігаючи за дивом, ангели питають учнів: «Мужі Галилейські, чого ж ви стоїте і дивитесь на небо?». Справді, після Вознесіння наступає час не споглядання, а рішучих дій. Якщо ми хочемо викликати Любов, необхідно нести світло в собі, зробити так, щоб у нашій душі царювала гармонія. Треба мати відвагу любити, сміливість на вчинки, натхнення, мужність й воля.

У середу 24 травня в Іоано-Богословському храмі ПЦУ відбудеться урочисте Богослужіння на честь віддання Пасхи. Служба розпочнеться о 9 ранку Великодньою Утренею, на якій останній раз цього року звучатиме «Христос Воскрес!» і пролунають Пасхальні пісноспіви, після чого одразу служимо Літургію. У четвер свято Вознесіння Христове. Про особливий порядок служб на цьому тижні розповідає настоятель.

Треба воскресати душами, які би випробування не прийшли на нашу землю. Досвід апостола і євангеліста Іоана Богослова розкриває головний зміст нашої віри. Ми повинні перемагати силою духу й всупереч всім жахам і труднощам залишатись в Любові. Про радість життя, вдячність Богові і обов’язок бути щасливими у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.