Особливість віри сотника полягає в тому, що він не тільки відчуває дистанцію між собою і тим, до Кого звертається, а повністю та беззастережно покладається на волю Божу. Сотник розуміє всю її благість, бо вона веде до спасіння, навіть через страждання, труднощі і випробування. Він розуміє, що є недостойний, але шукає милості Божої. Причому не для себе, а для іншої людини.

Всі інші репресії проти українського народу теж забрали мільйони людей, але три Голодомори протягом минулого століття виявилися найбільш жорстоким способом придушення свободи. Вони позначились на нашій ментальності й стали травмою для кількох поколінь. Втім, українці знову піднімались і продовжували чинити опір ворогу. Про геноцид, якій не зламав націю розповідає о.Віктор Маринчак.

24 листопада Православна Церква України вшановує пам'ять сучасного подвижника, який жив у XX столітті, преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського. Дванадцять років тому нашою Помісною Церквою його було причислено до лику святих. Мощі преподобного Меркурія були віднайдені на кладовищі у селі Бригинці на півдні Чернігівщини, де у збудованому власними руками храмі ...

Звичайно, для віруючої людини в житії святого головне не стільки його біографія, скільки вказівка на гарячу віру, любов до Господа і готовність віддати за Нього життя. Це зразки для наслідування, моральні орієнтири. І все ж про улюблених святих хочеться дізнатися якомога більше. Так що ж нам відомо про життя святої ...

Заповідь Господня «Шануй батька твого і матір твою» є першою заповіддю з обітницею: «щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі» (Вих. 20: 12). Святий апостол Павло, згадуючи цю заповідь у своєму Посланні до Ефесян, дає настанову й батькам: «І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому» (Еф. 6: 1-4).

Хліб має велику цінність для кожної людини, а особливо для християн, адже він є символом духовної поживи, якої потребують віряни. Під час Таїнства Святого Причастя хліб і вино силою та дією Святого Духа стають істинним Тілом й істинною Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа. Спаситель Сам встановив це Таїнство під час Тайної вечері

Вмістивши невмістиме в своїй утробі Богородиця подібна храмові, але Вона більше за храм. У святая святих є скрижалі, там перебуває благодать, але не сам Господь. Діва Марія призначена вмістити Бога й попри свою велич, все-таки лишається людиною. Про її заступництво та собори нашої душі дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Свята на честь Пресвятої Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце після свят Господніх. Найбільші Богородичні Свята, такі як Різдво й Успіння, говорять нам про перші та останні хвилини Її життя на землі. Єдине свято, яке нам висвітлює дитинство Пресвятої Богородиці – це свято Введення в храм, яке святкуємо 21 листопада за новоюліанським календарем. Це свято відкриває нам деякі сторінки з дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та приготування до найвищої г

Богородиця не тільки вмістила в собі Христа, але стала першою з тих, про кого сказано: «Хіба ж не знаєте, що ви - храм Божий i Дух Божий живе у вас? (1 Кор. 3:16). На відміну від пророків та апостолів, Пресвята Діва Марія не проводила масштабного публічного служіння. Вона не проповідувала перед тисячними зібраннями, не писала послань до помісних церков, але дієвою Любов’ю і жертовною Вірою здійснила своє велике покликання.

У четвер 21 листопада 2024 року патріотична спільнота Харкова відзначить День Гідності та Свободи. Ми зберемося знову, бо усвідомлюємо, що початок Євромайдану 11-ть років тому став продовженням багатовікової боротьби нашого народу за свою Незалежність. Сьогодні під час війни Сили оборони України героїчно відстоюють її зі зброєю в руках, а народ ...

Щодня ми чуємо про людські втрати на фронті та під час обстрілів. Війна забирає від нас близьких і рідних. Витримати це вкрай важко. Біль, сум, жаль, плач – все це природно й не варто цього соромитись чи приховувати. Всі ми – лише люди, тимчасові гості на цій Богом створеній землі. Кожен із буде переходити у вічність у свій час – хтось раніше, хтось пізніше.

Обставини первісного походження образу Божої Матері «У скорботах і печалях утіха» невідомі, але написання ікони свідчить про те, що вона дуже давня. Існує передання, що певний час святиня знаходилась у Константинопольського Патріарха Афанасія. Після його смерті ікона «У скорботах і печалях утіха» була доставлена до відомого афонського монастиря Ватопед