Сьогодні ми згадуємо розповідь про Закхея, про багатого, знатного чоловіка, який жив у малому містечку, де всі його знали. Він теж хотів побачити Христа, тільки він був такий малий ростом, що в натовпі йому було неможливо Його побачити навіть здалеку. І тоді він зробив щось, що є просто героїзмом: перед ...

«Ми по-справжньому пізнаємо смерть, коли помирає хтось найближчий. Всім нам доводиться переживати свої втрати. Невідомо, який тягар легше: йти на хрест та на тортури чи стояти при тому хресті і все бачити? Ми не знаємо, які страждання більші, але ті, хто пішов на смерть, зробили це заради любові», - о.Віктор Маринчак.

Приходячи на Літургію, ми замовляємо просфори, вживаємо їх вранці натщесерце та зберігаємо вдома як святиню. Втім, про те, як з’явилась ця християнська традиція і що цьому передувало, знають далеко не всі. Про агапе (грец. αγάπη) в історії загалі точилися серйозні суперечки і збиралися собори.

Наступну неділю вже читатиметься Постова Тріодь і Церква поступово почне готуватиме своїх вірних до Великого посту. Цього року він починається рівно через місяць - 27 лютого, а поки є час набратися сил і навести духовну оптику. Пам’ятаємо заклик Апостола Павла «Цінуйте час, бо дні лукаві» та робимо відповідні висновки.

«Ми продовжуємо боротьбу з сатанинськими силами, які протилежні правді, світлу і свободі. Ми не зрадимо ті найвищі цінності, до яких кличе нас Спаситель. Тому йдуть наші люди туди, де найбільша небезпека, віддають своє життя і, таким чином, наслідують Христа», - про війну з силами зла о.Віктор Маринчак.

Провели в останню путь нашого парафіянина старшого солдата, лікаря від Бога і справжнього лицаря духу Веніаміна Халапова. З 2014 року друг «Раф» врятував на війні десятки побратимів на фронті. У січні 2023 року він загинув під Бахмутом. Вічна пам'ять Герою! Багато років тому на ганку Іоано-Богословського храму Допомогти храму ви ...

Одного з перших парафіян Іоано-Богословського храму часів незалежної України Леоніда Логвиненка нагороджено почесною благословенною грамотою від предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія «За заслуги перед помісною українською православною церквою та побожним народом».

Ми сьогодні знаємо, що значить перебувати цілим містам у абсолютній темряві. Як нам потрібно світло. Ми прагнемо його, і воно приходить як плід нашої віри. Той, хто знає, що таке справжня втрата, добре розуміє – певний час ти переживаєш у непроглядній пітьмі, але вона не назавжди. Про проміні життя і Любов, що освітлює темряву нашого існування - у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

«Наші воїни беруть на себе всю повноту буття і нашої недосконалості. Вона призводить до того, що ворог може заполонити чиюсь душу, свідомість, духовний простір або територію. Комусь приходиться покладати своє життя, щоб звільнити нас від сатанинської влади. Немає втішання у горі, але ми знаходимо смисл всього того, що відбувається», - о.Віктор Маринчак.

Сто років тому за не почутий заклик про покаяння українці заплатили втратою державності, масовими репресіями, голодоморами, знищенням церкви і свободи. Сьогодні також дуже великі втрати, неймовірні зусилля та надважкі випробування. Віримо, що Господь й надалі перебуватиме з українським народом, а ми не повторимо помилок минулого.

Хрещення Господнє – одно з найулюбленіших народних свят, що завершує Різдвяний цикл. І хоч цього року було дуже тепло, а події в країні з щоденними новинами про гибель українців не надто налаштовують на мажорний лад, все-таки Богоявлення - подія, яка надихає і окрилює. В храмі Апостола Любові це відчувалось по-особливому. До вашої уваги відео і фоторепортаж про атмосферу Хрещення під час війни.

«Ми перебуваємо в обставинах, коли добре розуміємо, що таке смерть. Христос омивається і хреститься водами отруєними нашими гріхами, щоб прийняти на себе весь гріх світу. Принести та викупити його своєю жертвою, щоб подолати смертю смерть і возз’єднати людину з Богом», - о.Віктор Маринчак