Далеко не кожен батько готовий взяти та половину свого добра просто так віддати юнаку на його волю. Він це робить тому, що поважає свободу людини і сприяє реалізації вільного вибору. Цим вчинком батько із притчі про блудного сина примушує того взяти відповідальність за свою долю, бо свобода без відповідальності це тільки сваволя. Молодший син схаменувся і повертається до джерела життя. Про наш вибір на шляху спасіння дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

У неділю будемо читати одну з найвідоміших притч серед тих, що ми зустрічаємо в Євангелії. Її дуже люблять як дорослі, так і малі. В історії про блудного сина євангеліст Лука дуже влучно описав шлях падіння та воскресіння людини. Проте, ця притча не стільки про гріх, скільки про любов. Йдеться передусім ...

Якщо ми прагнемо бути з Богом як осередком всіх наших цінностей, то повинні віддавати все, що маємо: свою працю, творчість, натхнення, здатність любити. Віддавати світові та людям, які створені Богом, і через це Йому. Після смерті кожен з нас повстає в усій повноті своєї долі. Все дрібне й незначуще відпадає. Залишається головне: як, чим і заради чого жила людина? Притча про вдовину лепту актуалізує питання, на які ми всі разом шукаємо відповіді.

Кожен християнин погодиться, що духовне здоров’я людини прямо пропорційне його любові до Бога. Але любов людини до Бога за своєю природою дуже великою мірою, а часто й цілковито, є Любов’ю-потребою. Це стає очевидним, коли ми благаємо прощення наших гріхів або підтримки в наших терпіннях.

Вже милують око ніжні, тендітні перші квіти, провісники весни. Весна дарує надію, а з нею – й нові сили. Природа ніби підказує нам, що якою б довгою і суворою не була зима, за нею завжди прийде весна і принесе такі довгоочікувані промені тепла, пробудження природи, торжество життя, радості й надії. ...

На службах вже лунають співи Постової Тріоді. Цієї суботи на Всенічній, яка в Іоано-Богословському храмі ПЦУ починається о 14.00, ми знову почуємо слова про двері покаяння та осквернений тілесний храм. Кожен з нас має свої внутрішні проблеми і непрості стосунки зі світом, але цей молитовний спів здатний перевернути життя й задати напрямок подальшого духовного зростання. о.Віктор Маринчак розповідає про свій досвід переживання цієї молитви.

Із притчі про блудного сина зрозуміло, що мудрий батько знає - спокуси ніхто не омине, від облуди та зваби втекти неможливо. Питання в тому, що робити далі? Як після падіння встати і рухатись вперед? Бачачи наше бажання та дію – Господь неодмінно вийде на зустріч. Головне не зупинятись.

В останній день зими високосного року Церква вшановує пам'ять преподобного Касіяна Римлянина, який за місцем народження та мовою, на якій писав, належав Заходу, але духовною батьківщиною святого завжди був православний Схід. В Віфлеємській обителі, розташованій недалеко від того місця, де народився Спаситель, Іоанн прийняв чернецтво. Після дворічного перебування в обителі ...

Вчиняючи іспит совісті ми можемо зрозуміти, що вчинили в житті чимало злих і темних вчинків. Єдиний спосіб зняти їх тяжіння - не знаходити виправдання за свої гріха, а шукати помилування. Тому ми й просимо Господа в молитвах: «Боже, будь милостивий до мене грішного». Без дієвого покаяння спасіння неможливе. До цього ...

Здійсненням своїх обов’язків хвалитись не треба. Ти не герой і не подвижник. Просто звичайна людина, яка робить необхідне. Хто з нас може сказати, що він виконує всі десять заповідей? У нас немає підстав думати, що ми краще за інших. Про шляхи до спасіння, розуміння слів «помилуй мене грішного» та два стани душі на прикладі поведінки митаря і фарисея дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

«Сьогодні два роки повномасштабного вторгнення в тій десятилітній війні, що триває чотириста років. Йдеться про фундаментальне протистояння, яке можна розрішити тільки перемогою. Ворог хоче знищити все українське й в цій боротьбі між добром і злом вже принесено багато жертв. Тому нам треба набиратися мужності з розумінням того, що зв’язане кров’ю стоятиме вічно», - із проповіді о.Віктора Маринчака 24 лютого 2024 року.

Бог каже нам, що «Царство Небесне силою береться і хто застосовує зусилля здобуває його». Життя ставить перед нами різні проблеми і спонукає стати сильними. Воно змушує згадати, що ми маємо якусь дивну силу, оскільки є образом Божим, а Він не може бути слабким. Про наші можливості духу, які здатні здолати всі труднощі та перемогти напади ворога дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.