Ми на порозі головних подій церковного року. Вже сталася зрада, прийняте рішення про страту, готується остання трапеза, а далі тортури, Голгофа, вигук «Навіщо Ти Мене залишив» і ганебна смерть. Але метаісторія має свій дивовижний Промисел. Коли, здавалось, настає кінець, насправді, все тільки починається, найтемніша ніч буває перед світанком, за чорною смугою приходить біла, а смерть долається зусиллями Воскресіння.

Найближчого тижня в Іоано-Богословському храмі ПЦУ відбудеться багато різноманітних служб. Повний розклад ви завжди маєте можливість прочитати на сайті та подивитись на нашому відеоканалі в розповіді настоятеля. Окрім обов’язкових Богослужінь Страсного тижня і Великодня ми також будемо освячувати паски, маємо Літургію у Великий понеділок, а також відзначимо мале храмове свято. А вже у середу 1 травня о 10 ранку служимо останню в цьому році Літургію Ранішосвячених Дарів.

Один з дванадцяти Апостолів, брат євангеліста Іоана Богослова Яків Заведєєв був серед перших учнів Ісуса, покликаних Ним до апостольського служіння. Це сталося, коли брати разом з батьком чинили рибальські снасті. 13 травня Православна Церква віддає дань пам’яті Апостолу Якову Заведєєву.

Протягом Страсного тижня Церква згадує останні дні земного життя Спасителя, Його страждання, розп'яття на хресті та погребіння. Здавна ці дні називали «святими» або «великими», з перших часів християнства вони проходили в особливо строгому пості та глибокій молитві. За свідоцтвом Іоанна Золотоустого, в Страсний тиждень перші християни посилювали піст і молитву, ...

У нашому храмі сьогодні було багато людей, емоцій та піднесеного настрою – український Харків урочисто відзначав вербну неділю. Пам’ятаємо, що Ісус увійшов у Священне місто або послужити людям, перенести хресні муки за всіх нас і явити приклад величного смирення та жертовності. За вигуками «Осанна в вишніх» буде зрада, страждання, смерть, але останнім словом завжди є Воскресіння!

Багатьма мовами світу свято Входу Господнього в Єрусалим називається ще Пальмовою неділею, а також Неділею Ваїй, що з грецької означає листя пальми. У нас популярна назва цього свята – Вербна, або Квітна неділя. Бо замість листя екзотичної для нашого регіону пальми люди освячують гілочки верби, яка зазвичай квітне в цей час.

Віра надається ще й для того, щоб зробити нас іншими. Ми повинні стати мужніми, сміливими і натхненими. Будемо намагатись прийняти те, що відбувається, як незаперечну істину і колись наука майбутнього підтвердить можливість людського воскресіння, як це сталося з праведним Лазарем. Христос сказав: «Хто вірує в Мене, хоч й помре, буде жити». Про надію напередодні Страсного тижня дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Вхід Господній в Єрусалим, або Вербна неділя-це Дванадесятне свято, яке завершує дні Великого Посту та дає початок подіям Страсного тижня. Спаситель триумфально в"їзжджає в Єрусалим. Народ, здивований і натхнений чудом воскрешення померлого Лазаря, як Царя і Месію зустрічає Його, але вже змовляється Синедріон. І всього через кілька днів "Осанна в вишніх" зміниться на "Розіпни ". Пропонуємо вам подивитися на події цього свята через призму іконографії.

Зараз, коли через війну, ми часто можемо долучитися до спільної молитви тільки за посередництвом новітніх технологій, раз по раз стає питання: а що відрізняє особисту молитву вдома від спільної в храмі? Пропонуємо до вашої уваги роздуми митрополита Антонія Сурозького на цю тему.

Для того, щоб зазнати Воскресіння треба в тому чи іншому розумінні пройти через розп’яття. У кожного свій хрест, але чого нам боятись, коли смерть не є кінцевим вироком? Виголошуючи «Осанна в вишніх» ми знаємо про Юдину зраду, Таємну вечерю, Голгофу, відвалений камінь. У нас немає ілюзій, що буде далі, але остаточним підсумком стануть слова, які пролунають вже через тиждень: «Христос Воскрес!"

Часто ми не можемо відрізнити здавалось би очевидних речей, вважаючи їх тотожними поняттями. У християн, особливо тих, хто тільки розпочинає духовне життя, складнощі виникають з правильним розумінням що таке "гріх", а що - "пристрасть". Вони переконані, що це рівнозначні поняття.

Продовжуємо спростовувати міфи, одним із яких є те, що жінкам, нібито, неможна заходити до храму у брюках. Немає в нашій Церкві такої заборони. Та й в інших Православних Церквах світу (окрім МП, очевидно) подібних правил, які би забороняли зараз жіноцтву в брюках приходити до храмів, не існує. Для наших священнослужителів ...