Коли життя стає нестерпним щось повинно нас надихнути. Ми маємо джерело нашої нездоланності та непереможності перед лицем всіх мук, страждань і зрад. Про любов, що дає сили творити та будувати, безпідставну радість буття й внутрішній спокій, який приходить з досвідом віри – у роздумах про Вічність о.Віктора Маринчака.

Православна Церква України завжди була, є і буде поруч зі своїм народом у будь-які моменти його історії, а особливо зараз – в період пандемії, спричиненої поширенням коронавірусу. Адже в цей непростий час люди потребують духовної підтримки, надії, віри, участі у святих Таїнствах.

«Преподобний Іоанн Ліствичник показує сходинки духовного зростання, на які людина може піднятися до пізнання своїх гріхів і спрямувати душу на зустріч Творцеві. В його книзі зображено 30-ть сходинок, і сьогоднішня неділя ставить перед кожним з нас питання, а на якій з них знаходжусь я? Чи взагалі почав сходження, початком якого було покаяння?», - о.Геннадій Рохманійко.

«Ми настільки зв’язані гріхами, що не чуємо голос Божий, хоча Він постійно говорить до нас. За кожне слово, справу і думку ми несемо відповідальність. Тому будемо розсудливими і поміркованими, до чого кличе нас Церква у Великий піст», - о.Геннадій Рохманійко.

Ми повинні набратися таких духовних сил, які дають нам можливість в найстрашніших обставинах життя зберегти до кінця образ Божий. Треба йти назустріч стражданням та відповідальності і тим самим здійснити своє призначення. Про Любов, яка сильніше за смерть, образ Божий та чому нас неможливо здолати – у роздумах про Вічність о.Віктора Маринчака.

У п’ятницю ввечері під час Великого посту, одразу після закінчення Вечірньої, близько 19 годин, у нашому храмі відбувається Пасія. В повній тиші і темряві читаються Страсті Господні. Змістовна і надзвичайна зворушлива служба, яку варто відчути серцем.

Маємо унікальний документ, який знайшов історик Едуард Зуб – лист від грудня 1929 року від одного з школярів Харкова про Іоано-Богословський храм. На фото наша церква вже на початку 90-х. Наразі спільними зусиллями парафіян та спонсорів відновлюємо наш храм. Лист до батьків. Грудень 1929 року. Будівельні роботи 2021 року. Допомогти ...

Богослови називають Благовіщення - квіткою Пасхи, яку тримає в своїх руках янгол Гавриїл. Це справжній початок нашого спасіння, бо людство могло виставити поперед себе ні князя, ні воїна, ні героя, а юну Діву, від відповіді якої залежить хід історії. Приклад Пресвятої Богородиці надихає і нас замислитись над питанням, а яка моя відповідь на заклик Господній?

Вже у вівторок ввечері в нашому храмі буде Вечірнє Богослужіння з освяченням хліба, вина, зерна та єлею, а у середу вранці свято Благовіщення й Архиієрейська Літургія. Насиченими службами будуть п’ятниця, субота і неділя. Літургія Ранішеосвячених Дарів, Парастас, Пасія, Панахиди, Соборування, поминальна субота – Великий піст долає екватор. Детальніше про розподіл нашої молитовної праці розповідає о.Віктор Маричнак.

«Коли ми знесилені та не знаємо, що буде далі. Коли переживаємо відчай покинутості Богом і з уст виривається: «Господи, нащо Ти мене покинув?», в цей час Промисел Божий прокладає нам шлях до Воскресіння. Ми погодились взяти на себе хрест, а тому маємо Силу, що долає розгубленість, пекло і смерть й яка веде нас до Спасіння», - о.Віктор Маринчак.

Серед православних християн в Україні поширена думка, що прощення гріхів, здійснених після таїнства Хрещення, відбувається виключно як результат сповіді — індивідуальної або принаймні загальної, в кінці якої священник читає розрішальну молитву. Але чи так воно насправді? Чи можна причащатися без сповіді? Наскільки ці таїнства об’єднані?

«Левій Матей кидає все та остаточно спалює мости. Вороття назад вже немає. Він втрачає корпоративну єдність з митарями і грішниками. Лишає дуже багато по мирським міркам, але здобуває значно більше – через століття мільйони людей, читаючи його Євангеліє, приходять до Христа», - із проповіді о.Геннадія Рохманійко.