У час тяжких випробувань і страждань, у час, який кличе нас до духовного подвижництва, навіть якщо ми зовсім не схожі на героїв, ми повинні виконувати свої обов’язки. Але зараз ці обов’язки можуть виходити на рівень подвигу, бо ти не знаєш, чим може все скінчитися.

«Коли я виросту, хочу бути схожим на свого тата!» - часто можна почути такі слова з уст маленької дитини. Бо справді ще з дитинства батько для малюка є захисником, особистим охоронцем при перших маленьких невдачах, мужнім плечем, яке завжди висушить дитячі сльози. Уже з перших днів життя дитини батько має старатися стати для неї гідним прикладом для наслідування.

Якщо людина здатна у Спасителя свого взяти хоча би один скарб – милості і прощення – це може бути найбільшим для її спасіння та порятунку всіх, хто перебуває навколо. Ми всі боржники перед Богом. Тому моє життя може закінчиться належним чином лише тоді, якщо я зможу віддати надане мені.

«Ті, хто не здатні розуміти масштаб історичних подій, вони залишаються розслабленими. Чудо може їх підняти, але їх власної волі в подоланні свого розслабленості у них немає. А той, хто здатний розуміти, він знає, що треба дякувати Богові за ті випробування, які ми зараз зазнаємо. Іншого шляху для того, щоб відбутися по-справжньому - немає», - о.Віктор Маринчак.

«Нам треба воскресати. Як це важко - знають ті люди, які щодня бачать весь обсяг страждань і руїни. Наша віра піддається надзвичайним випробуванням. Дехто навіть каже: «Бога нема!». Для того, щоб відповісти на такі слова треба переглянути все, що ти знаєш. Ти маєш здобути щось зовсім інше, що витримає ці випробування», - о.Віктор Маринчак.

Ми просимо Господа: «Допоможи мені в моєму прагненні подолати розслабленість: свою і своїх близьких». Це буде перемога спочатку над собою. Над іншими перемогу отримує той, хто слабкість свою подолав сам. З Божою допомогою, але власними зусиллями. Такими, що здається це неможливо», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

Мученик – це образ вірності Господній, самопожертви та покладання душі за друзів своїх. Він входить у нашу генетичну пам'ять, бо не може людина бути по-справжньому вільною і достойною існування з Богом, якщо вона не зберігає вірність, аж до смерті. Поки ти здатен на це - твоя свобода не досконала. Допомогти ...

В Іоано-Богословському храмі на прохання парафіян ми продовжуємо приймати ЗАПИСКИ ОНЛАЙН на служби в суботу та неділю. 14 травня Церква вшановує пам'ять священомученика Макарія. Частка мощей цього українського святого зберігається у нашому храмі. 15 травня – неділя про розслабленого. І хоч на цьому тижні обстрілів Харкова стало відчутно менше, розслаблятися ...

Дуже часто можна почути: так, Євангеліє – це чудово, це я читаю, наскільки виходить, живу по ньому, якщо не живу, то принаймні розумію, що в цьому потрібно каятися. Ну а Старий Заповіт – це ж якийсь жах. Це було давно, це було з євреями, а не з нами, це було з людьми дикими, які один одного різали та вбивали.

Зруйнування музею Сковороди на Харківщині внаслідок ракетного обстрілу не може не зачепити кожного українця. Це не просто свідомий удар по культурі. Григорій Сковорода весь час потрапляє в парадигму супротивника імперського режиму. Росіянам не вдалося привласники його собі. о.Віктор Маринчак розповідає чому окупанти захотіли знищити ім’я філософа.

«Жінки-мироносиці служили, супроводжували, а, головне, вірність зберегли до самої смерті. Чоловікам треба згадати, що в якихось речах жінки сильніші за нас. Начебто слабкі, тендітні, але коли приходять найтяжчі біди вони першими виявляють мужність, спокій і таку впевненість перебування з Богом, що жодних випробувань не жахаються», - о.Віктор Маринчак.

«Скільки би я не бачив тіло померлої людини – я відкидаю смерть. Я не приймаю її, бо знаю, що духовними зусиллями мушу подолати смерть. Непримиренне ставлення до неї народжується спочатку не в серці переляканих учнів, а в неосяжних серцях жінок-мироносиць», - о.Віктор Маринчак.