"По різному кличе нас Бог. Піти за Ним дуже важко, бо ми недосконалі й забути про побутове часто у нас не виходить. Але приходять такі часи та випробування, коли людині треба зібратися з духом і піти за Господом боронити правду, добро, любов і свободу, до якої Він нас закликає", - о.Віктор Маринчак.

Господь дав нам все необхідне для нашого спасіння, і кожен має можливість засвоїти для себе ті благодатні дари, які вилив Всемилостивий Отець на грішний світ. Хто ж зуміє засвоїти все це – стане учасником вічних благ, тому що і притча, яку ми чули у сьогоднішньому євангельському читанні, дає нам яскравий приклад цього.

Готуючись до святкування Різдва Христового, замислимось, чи не перетворюється саме святкування на мету? Чи вдається нам не розгубити за турботами самого духу Свята народження Спасителя? Тож пропонуємо вам різдвяну версію 1 Послання до коринтян святого апостола Павла.

Проповідь отця Віктора Маринчака на притчу про десятьох прокажених: Нам треба розуміти, що справа спасіння в наших руках, в нашій вдячності, в нашому служінні: один одному, Церкві, народу Божому, Богові. Шукайте. У кожного своє служіння, але треба його шукати, треба прагнути служити, треба вкладати свої сили на те служіння. Бо інакше ми будемо не з тим, хто вдячний, не з тим, чия віра врятувала його.

Добігає до кінця непростий 2018 рік. Для нашої церкви він однозначно увійде в історію. У минулу неділю ми служили подячний молебень на честь створення ПЦУ. 23 грудня до нашого храму пластуни привезуть Вогонь Миру і ми ще матиме кілька Богослужінь. Про розклад до кінця року розповідає о.Віктор Маринчак.

У неділю, 23 грудня, одразу після Літургії в нашому храмі пластуни передадуть мешканцям Харкова Віфлеємський Вогонь Миру. Це міжнародна щорічна скаутська акція до святкувань Різдва Христового, котра полягає у поширенні символічного вогню, запаленого на місці народження Ісуса Христа.

Святі – це люди: з їхньою недосконалістю, слабкістю, спокусами, гріхами. Наш Святий Миколай на якійсь час перебував під церковною забороною, бо вдарив на Першому Вселенському Соборі нечестивого єретика Арія. Не народжуються святими, але служіння, молитва, прагнення бути з Богом може надати людині можливість наближення до Господа. Те, що у нас є святі дає нам надію, що ми теж здатні стати краще.

У нашому храмі є ікона з мощами святої великомучениці Варвари. Згадуючи про її подвиг, слід не забувати й про мученицю Юліанію, яка заради Христа кинула всі земні радості, свідомо прийняла тортури і пішла на смерть, сповідуючи віру в Спасителя.

За давньою побожною традицією людині, що вирушала в далеку та складну дорогу, давали хрест або обручку, освячену на мощах святої великомучениці Варвари. Вже понад 900 років перебувають мощі святої у Києві, тому здавна вона вважається і покровителькою Києва. І для нашої громади 17 грудня, день пам"яті святої Варвари, є особливим святом, бо вже декілька років ікона з часточкою мощей святої з благоговінням зберігається в нашому храмі.

Вже у першій день єдиної помісної автокефальної православної церкви України в Івано-Богословському храмі відбулась знакова подія. Разом із нашими священиками співслужив та причащався зі спільної Євхаристійної чаші давній друг парафії о.Дмитро Шаповалов, який до об’єднання належав до УАПЦ. Ось його промова про прощення.

Проповідь отця Віктора Маринчака в неділю 29-ту після П"ятидесятниці: Все, що ти віддаєш, ти віддаєш, наслідуючи Христа, ідучи за Ним, несучи свій хрест -і таким чином, єднаючись з Ним. Все, що зібрав, все, що отримав , в спадок чи завдяки своїм трудам, тому що був дбайливим і розвивав свої здібності, таланти і можливості, все, що маєш, ти можеш віддати - і таким чином знайти життя вічне. Ти здобуваєш справжню, забезпечену справами єдність з Богом.

Наше завдання в якомусь сенсі виконано. Але це означає тільки одне – ми на самому початку шляху. Ця церква існує перший день. Скільки справ, труднощів, натхнень і праці попереду. Але ми здатні зробити нову православну українську церкву. ...