Нас чекає важкий час і тяжкі випробування, але ми маємо Духа Святого, а тому нездоланні. Відчай не сумісний з християнством. Ми, як християни, завжди повинні мати надію. Саме тому, що на нас сходить Святий Дух ми зобов’язані пронести це відчуття не тільки сьогодні, а й через все життя.

Свято П’ятидесятниці – це день народження Церкви. Того самого Тіла Христового, що складається з людей, які славлять Господа і роблять добрі справи. Всі ми різні й неповторні, але на Трійцю відчуття єдності та спорідненості Духом відчувається з особливим запахом дарів природи і людської величі.

День Святої Трійці - одне з головних християнських свят, яке стверджує й оспівує триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця - Творця Неба і Землі, Бога Сина - Господа нашого Ісуса Христа, і Бога Духа Святого - Господа Животворчого, що від Отця походить.

Є у церковному році дні, коли Церква молиться за всіх померлих. Навіть згадує самогубць. У поминальну Троїцьку суботу ми поминаємо всіх рідних, близьких, яким завдячуємо нашою вірою. Ми просимо в переддень Дня народження Церкви, щоб Господь молитвами всіх святих по Своїй милості і щедротах нагородив Царством Небесним усіх, хто покинув цей світ.

Все, що готує прихід нашого майбутнього, починається з невеликих спільнот. Тих, хто є вірними, хто робить свій свідомий вибір, хто запалюється любов’ю до людей і Бога. Не треба боятись бути у меншості, якщо ти на боці добра, світла та правди. Історію рухає мале стадо – приклад перших століть християнства показує нам, як можна перемагати.

Не так часто біля аналоя посеред храму в нашій церкві лунають вірші. Але сьогодні саме такий день. Пані Ліля на честь Вознесіння Христового прочитала свій твір, сповнений віри, надії і любові. Про красу життя навколо та всередині нас – поетичні роздуми до першого свята літа.

На свято Вознесіння Христового до нашого храму завітав давній добрий друг Івано-Богословської громади о.Дмитро Шаповалов. Він запропонував подивитись на історію, про яку ми сьогодні читали в церкві, під іншим кутом зору. Саме із поєднання небесного та земного складається життя християнина. Про кроки до нашого спасіння у проповіді, що змушує замислитись.

«Наше завдання - побачити свій шлях під сяйвом Божого світла, щоб надихнутись і бути мужніми, сміливими, натхненними, рішучими та йти вперед. Ми, як християни, повинні виконати своє призначення – окрилитися: для творчості, подвигу, для того, щоб щось збудувати і примножити», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

Реальність християнства є такою, що в кінці історії людство очікує Судний день. І хоча більшість людей у світі живе так, ніби цього ніколи не трапиться, — день цей настане, і для одних він буде днем трепету й жаху, а для інших — днем радості зустрічі з дорогим Господом. Що ми знаємо про останній суд?

Протягом всього свого життя кожен християнин майже щодня звертається до сторінок Євангелія. Бо якщо пересічна людина бачить в цих сторінках перелік подій з життя Спасителя, то для кожної віруючої людини – це слова, які промовляє до неї Сам Христос. Як читати Євангеліє ? Прислухаємось до порад людини, коли ще в дитинстві, прочитавши рядки з Євангелія від Марка, на все життя відчула – Христос поруч.

Одне з головних завдань людини на землі — зрозуміти іншу людину, не перетворюючи її думкою ні в річ, що піддається «обчисленню», ні у відбиток власних емоцій. Це завдання стоїть перед кожною окремою людиною, але також і перед всією епохою, перед усім людством.

Справжню вагу перед Богом мають духовні цінності: Любов, світло, правда і свобода. Це головне. Частина з нас не може розв’язатись з минулим, яке керує нашими вчинками і тягне назад. Але важливо не те, що ти бачиш, чуєш чи навіть робиш. Змістом життя є цінності. Те, чим людина живе, і як вона виконує своє призначення у цьому світі.