Приорітети християнських цінностей
13 серпня 2026
У християнському житті є речі головні, а є другорядні. Другорядні - не означає непотрібні, несуттєві; а значить, що все повинно стояти на своєму місці, в свій час і в правильному порядку. Найголовніше, найважливіше в християнстві - це Сам Христос Спаситель, Його Божественна Особистість. Він є початок, шлях, мета, зміст... Він є «Альфа і Омега, початок і кінець» (Откр.1:8). Головне - наше особисте з Ним взаємне, живе, невпинне спілкування. Тож, християнське життя вибудовується ієрархічно в тій послідовності, в якій здійснюється це наше спілкування з Христом, в тому порядку, в тому чині, яким ми наближаємося до Бога. Цей чин встановлений в Церкві. До нього можна доторкнутись, його пізнати, з ним з’єднатись та відчути на власному досвіді, завдяки тим практикам, що напрацьовані століттями.
Перш за все, йдеться про Таїнства Церкви, через які ми долучаємося до Бога і єднаємося з Церквою земною та небесною. Це Святе Письмо, як одкровення Боже, як орієнтир для нашого життя. Це - Святе Передання, як історичний досвід християнського духовного життя. На відміну від протестантських деномінацій ми сприймаємо Передання як важливу частину віри та пізнання Бога.
З іншого боку, є наше зусилля в духовному житті - молитва, життя по заповідях Божих, в згоді з вченням Церкви. Але мета одна - спілкування з Христом, Він Сам. Цьому служить все багатство Церкви. Якщо ієрархія порушується, то ми відразу ризикуємо впасти у великі помилки. Про них також варто нагадати.
Перша помилка - коли Бог стає не метою, а засобом для життя. На жаль, більшості громадян Христос в принципі не потрібен. Вони не розуміють, а навіщо Він в моєму житті? Для них Спаситель не жива Особистість, з якою відбувається спілкування, а лише інструмент для досягнення своїх цілей. Людям потрібно, щоб у них все було добре; а Бог повинен бути засобом для цього. Потрібно, що сім'я не розпалася - піти до церкви повінчатися. Потрібно, щоб діти не хворіли - хрестити, причастити. Потрібно, щоб не наврочили, порчу не навели - пісочок з могилки популярної подвижниці принести, в куточках посипати. Син п'є - прочитати акафіст Богородиці "Невпиваєма Чаша". Чоловік б'є - в паломництво з'їздити... Ми бачимо, що зусилля спрямовуються не на те, щоб бути з Богом і жити життям Святого Духа, а на те, щоб отримати щось від Бога. Бог виступає як гарант нашого благополучного життя...
Безумовно, всі ці наші бажання законні, ми повинні діяти в цьому напрямку, молитися і просити про те Бога. Людина жива істота, яка перебуває в реальному світі та не відірвана від того, що відбувається навколо. Але все це не повинно займати головного, першого місця, не бути метою життя, а розташовуватися на своєму, третьому чи п'ятому місці. «Сину, дай Мені серце твоє, - каже Христос, - а все інше Я Сам докладу тобі, бо в серці людському може вміщуватися Царство Боже». Господь заповідає Своїм учням: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а це все додасться вам». Важливо визначити головні магістральні шляхи, а далі вже рухатись по ним.
Друга помилка, або приклад порушення ієрархії християнських цінностей - коли людина хоче жити з Христом, йти до Нього, але як шлях вибирає формальну сторону життя, букву, тобто зводить всі відносини з Богом до понять «треба» і «не можна».
Коли заборони і правила стають не засобом, а метою релігійного життя, тоді людина, замість того, щоб жити з Богом, ризикує впасти в дуже тяжку оману або богопротивний стан фарисейства. На жаль, цією тяжкою хворобою страждають багато саме церковних людей. Між іншим, Господь попереджав нас: «Бережіться закваски фарисейської» (Мф.16: 6). Сприймати християнство як систему заборон і приписів означає не розуміти головного у нашій вірі.
Отже, ми бачимо, як важливо правильно розставити акценти. Потрібно відзначити, що всі помилки в цій галузі, будь-яке порушення ієрархії християнських цінностей відбуваються, як правило, ні від чого іншого, як від поширеного невігластва. Можна сказати, що сьогодні основні хвороби нашого церковного організму і є - невігластво, язичництво і фарисейство. І ми з вами, у міру сил, повинні вибудовувати, в суворій відповідності з вченням Церкви, правильну ієрархію поглядів на всі ці речі. Інакше кажучи, в Церкві, в духовному житті, все - засоби, а метою є - життя з Христом!
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Перш за все, йдеться про Таїнства Церкви, через які ми долучаємося до Бога і єднаємося з Церквою земною та небесною. Це Святе Письмо, як одкровення Боже, як орієнтир для нашого життя. Це - Святе Передання, як історичний досвід християнського духовного життя. На відміну від протестантських деномінацій ми сприймаємо Передання як важливу частину віри та пізнання Бога.
З іншого боку, є наше зусилля в духовному житті - молитва, життя по заповідях Божих, в згоді з вченням Церкви. Але мета одна - спілкування з Христом, Він Сам. Цьому служить все багатство Церкви. Якщо ієрархія порушується, то ми відразу ризикуємо впасти у великі помилки. Про них також варто нагадати.
Перша помилка - коли Бог стає не метою, а засобом для життя. На жаль, більшості громадян Христос в принципі не потрібен. Вони не розуміють, а навіщо Він в моєму житті? Для них Спаситель не жива Особистість, з якою відбувається спілкування, а лише інструмент для досягнення своїх цілей. Людям потрібно, щоб у них все було добре; а Бог повинен бути засобом для цього. Потрібно, що сім'я не розпалася - піти до церкви повінчатися. Потрібно, щоб діти не хворіли - хрестити, причастити. Потрібно, щоб не наврочили, порчу не навели - пісочок з могилки популярної подвижниці принести, в куточках посипати. Син п'є - прочитати акафіст Богородиці "Невпиваєма Чаша". Чоловік б'є - в паломництво з'їздити... Ми бачимо, що зусилля спрямовуються не на те, щоб бути з Богом і жити життям Святого Духа, а на те, щоб отримати щось від Бога. Бог виступає як гарант нашого благополучного життя...
Безумовно, всі ці наші бажання законні, ми повинні діяти в цьому напрямку, молитися і просити про те Бога. Людина жива істота, яка перебуває в реальному світі та не відірвана від того, що відбувається навколо. Але все це не повинно займати головного, першого місця, не бути метою життя, а розташовуватися на своєму, третьому чи п'ятому місці. «Сину, дай Мені серце твоє, - каже Христос, - а все інше Я Сам докладу тобі, бо в серці людському може вміщуватися Царство Боже». Господь заповідає Своїм учням: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а це все додасться вам». Важливо визначити головні магістральні шляхи, а далі вже рухатись по ним.
Друга помилка, або приклад порушення ієрархії християнських цінностей - коли людина хоче жити з Христом, йти до Нього, але як шлях вибирає формальну сторону життя, букву, тобто зводить всі відносини з Богом до понять «треба» і «не можна».
Коли заборони і правила стають не засобом, а метою релігійного життя, тоді людина, замість того, щоб жити з Богом, ризикує впасти в дуже тяжку оману або богопротивний стан фарисейства. На жаль, цією тяжкою хворобою страждають багато саме церковних людей. Між іншим, Господь попереджав нас: «Бережіться закваски фарисейської» (Мф.16: 6). Сприймати християнство як систему заборон і приписів означає не розуміти головного у нашій вірі.
Отже, ми бачимо, як важливо правильно розставити акценти. Потрібно відзначити, що всі помилки в цій галузі, будь-яке порушення ієрархії християнських цінностей відбуваються, як правило, ні від чого іншого, як від поширеного невігластва. Можна сказати, що сьогодні основні хвороби нашого церковного організму і є - невігластво, язичництво і фарисейство. І ми з вами, у міру сил, повинні вибудовувати, в суворій відповідності з вченням Церкви, правильну ієрархію поглядів на всі ці речі. Інакше кажучи, в Церкві, в духовному житті, все - засоби, а метою є - життя з Христом!
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Електронна пошта