Роздуми про біснуватих та їх земляків

Євангельське читання п’ятої неділі після П’ятидесятниці описує нам подію зцілення двох біснуватих в гадаринському краї. Спаситель покидає межі юдейського світу, щоби звільнити одержимих людей. Гадаринська земля не вважалась ні місцем паломництва, ні привабливим туристичним центром, ні розвинутою багатолюдною територією, але саме тут стається історія, яка не може не вражати.
 
Місто Гадари - (сучасна назва Умм-Кайс) - це типовий античний поліс на півночі сучасної Йорданії. Як знаємо, з цим краєм ні Ісуса, ні Його учнів нічого не пов’язувало. Звідси не походив жоден апостол, навпаки, переважна більшість місцевого населення була поганами. Проте Христос заради цих двох язичників, одержимих демонами, перепливає море…

Євангелист Матей говорить, що Христос: «… прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою» (Мт. 8:28).



Одержимих людей жорстоко виганяли з середовища мирного населення, нещасні знаходили собі притулок в скелястих печерах, які юдеї використовували для поховання своїх померлих. Біснуватих зв’язували міцними кайданами, але вони проявляли таку силу, що їм, закутим в залізо, вдавалося скидати з себе кайдани і розбивати ланцюги. Ніхто не міг приборкати їх. Своїми шаленими дикими криками лякали околиці міста день і ніч. Бісівська сила панувала над людською душею. Побачивши Ісуса, пізнавши в Ньому Спасителя, нещасні волали до Христа: «Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?» (Мт. 8,29).
Доктор медичних наук Девід Ярбо наголошує: «Не буває такого, щоб людина, одного ранку прокинувшись, починає розуміти, що стала біснуватою. З одержимістю не народжуються, нею не можна заразитися, як грипом. Біснуватість свідчить, що на якомусь етапі життя людина вирішила стати «вільною» від обмежень та відповідальності, від контролю суспільства та, основне, від влади Божої. «Вільною» робити те, що хочеться самій»… Повна «воля», але разом із нею – страждання. Як не парадоксально, але повна «свобода» принесла людині найгіршу форму рабства».

Христос докорінно змінює світ біснуватих, повертає їх до родин та суспільства, звільняє від влади бісів. Спаситель виганяє бісів тільки одним словом, натомість замість подяки, мешканці Гадари проганяють Ісуса. Можливо, ми почали б бунтуватися від такої несправедливості, але маємо пам’ятати, що Христос руйнує звичайний перебіг життя мешканців містечка. Ми маємо розуміти, що протягом значного часу люди мали справу з явним проявом злої сили, докладаючи значних зусиль для того, щоби утримати її прояви під контролем. Незважаючи на те, що біснуваті періодично тероризував місцеве населення, громада тримала їх під контролем. Було точно відомо, де вони живуть, як поводяться, хто і яким чином може з ним взаємодіяти. Своїм втручанням Господь за хвилину зруйнував те, що люди будували роками. Дуже часто людей об’єднує тільки спільна боротьба. Бачимо й тут, що все, проти чого ці люди боролися, все зникло, а сама громада опинилася під загрозою.

Проте ця історія має ще й іншу сторону: люди втратили стало свиней. Християнські екзегети підрахували, що в море кинулося понад 2000 свиней. Для тогочасних мешканців ціна зцілення біснуватих виявилася зависокою. Хоча і на сьогоднішній день це є величезною втратою. Якщо порахувати, то на наші гроші йдеться про десятки мільйонів. Дехто із нас може казати, що нічого страшного - це тільки свині. Проте чи готовий будь-хто із нас  пожертвувати таку суму заради здоров’я свого ближнього? Хоча би половину, або десятину, яку мусять давати всі християни? Кожен може заглянути в свою душу і дати чесну відповідь, де би він був під час цієї євангельської історії: з апостолами чи гадаринцями?

Усі чудеса, які робив Спаситель, викликали подив у людей і переконували їх, що Ісус Христос був не просто людиною. Якщо й не всі визнавали Його Сином Божим, то більшість з них не заперечувала його Божественної сили та схилялися перед Його всемогутністю. І неможливо було не вклонятися, бо всі бачили, як сліпим вертався зір, німі говорили, криві почали ходити, прокажені та інші хворі визволялися від своїх недуг за одним словом Спасителя. Однак оздоровлення Ісусом двох біснуватих викликало незадоволення у мешканців тієї місцевості і вони попросили Ісуса покинути їхні околиці.



Для тогочасних гадаринців свині були справжнім багатством, тому втрата такого значного стада стала справжньою катастрофою для місцевих мешканців. Цей страх свідчить про їхні цінності та пріоритети. Потерпаючи від небезпечних біснуватих, люди з цим змирились; за втратою ж своїх свиней не побачили зцілення двох нещасних. Загибель свиней сприйнялась за більше зло, ніж страждання біснуватих. Як часто загальні любов, милосердя та співчуття до ближніх закінчуються там і тоді, коли через них щось потрібно втратити; тобто саме тоді, коли любов потрібно проявити. Це ознака страшної, не менш небезпечної, одержимості, що ув’язнює людину, перетворюючи життя у гріб, роблячи її небезпечною для інших і для себе. Поміркуємо над цим текстом напередодні неділі про Гадаринських біснуватих.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5363 5421 1533 9765

5159 3351 0939 4102