Історичні свідчення про Воскресіння Ісуса Христа
12 травня 2026
Після віддання свята переполовення П’ятидесятниці Церква починає готувати вірних до Вознесіння. Ми й надалі вітаємось Христос Воскрес і переживаємо Великодню радість. Тому для нас головна подія року, як власно і всієї метаісторії, лишається завжди актуальною. Звісно, між посвятити з друзями пасочки і глибокою вірою в Воскресіння Христове є суттєва різниця. Зі Святого Письма ми знаємо одкровення апостола Павла: «якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15:14), але що з цього приводу говорить наука? Отже, раціональне розв’язання питання про Воскресіння Спасителя є для багатьох, хто має сумніви, відповіддю на те, чи існує Бог.
Тож, цікаво почути про Воскресіння Христа думки людей, які не були послідовниками Ісуса. Дехто з них навіть вважав Його своїм противником. Їх спогади цінні тим, що автори спробували об’єктивно подивитись на головний факт нашої віри. Коли по гарячих слідах вони фіксували своє бачення подій, то, звісно, не могли навіть здогадуватись, наскільки доленосними виявляться їх свідчення.
У Іосифа Флавія - сучасника Ісуса Христа, рядки про воскресіння Ісуса Христа є у всіх знайдених його творах. Флавій за часом свого життя міг також бути в курсі подій, описаних в Євангелії. Нарешті, Флавій не був послідовником Ісуса Христа. У його творі написано: «В цей час виступив Ісус Христос, людина високої мудрості, якщо тільки можна назвати Його людиною, звершувач чудесних справ. Коли за доносом верховних у нас людей Пилат розіп'яв Його на хресті, похитнулися ті, які Його вперше полюбили. На третій день Він знову з'явився до них живий».
Світовий вчений Вельзайзен разом з іншим найбільшим філологом Де Сессоні привели ще один незаперечний доказ, що рядки Флавія написані їм самим, а не є пізнішими вставками християн. Справа в тому, що Іосиф Флавій писав дуже своєрідною мовою, з дотриманням всіх особливостей, так що підробити його неможливо.
Не менш цікавим є свідоцтво грека Гармізія
Цей елін займав офіційну посаду історіографа Іудеї при Понтійському Пілаті. До самого розп'яття Гармізій вважав Його обманщиком. Тому він за власною ініціативою відправився в ніч під воскресіння до гробу, сподіваючись остаточно переконатися, що всі Його свідчення хибні, що померлий ніколи не воскресне. Але вийшло інакше.
Гармізій пише: «Наблизившись до гробу і перебуваючи в півтораста кроках від нього, ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі варту біля гробу: двоє людей сиділи, інші лежали на землі. Було дуже тихо, ми йшли повільно, нас обігнала варта, що йшла до гробу, змінити ту, яка перебувала там. Раптом стало дуже світло. (...) Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Вдалині побачили, що воно виходить від рухомої сяючої хмари. Вона спустилося до гробу, і над землею з'явився чоловік, сяючий, ніби весь зі світла. Потім пролунав удар грому, але не на небі, а на землі. Перелякана сторожа схопилася і тут же впала на землю. І в цей час до гробу праворуч від нас стежкою йшла жінка, вона раптом закричала: «Відкрилося! Відкрилося!» - і в цей час нам стало видно, що дійсно величезний камінь, привалений до входу в печеру, ніби сам собою відхилився і відкрив вхід до печери. Ми дуже злякалися. Потім, через якийсь час, світло над гробом зникло і все стало таким, як звичайно. Коли після цього всього ми наблизилися до гробу, виявилося, що там вже немає тіла похованої в ньому людини».
Показання Гармізія цінні ще з іншої сторони. Він пише, що незадовго до страти Ісуса Христа в Іудеї чеканили монету з великим зображенням Кесаря (Тиверія) з одного боку і маленьким зображенням Пилата з іншого боку. У день суду над Ісусом Христом, коли дружина Пилата послала йому, як це повідомляється в Євангелії, людей, через яких вона переконувала чоловіка не виносити смертного вироку Христу, вона в своєму останньому листі до чоловіка питала його: «Чим ти спокутуєш свою провину, якщо засуджений тобою дійсно Син Божий, а не злочинець?» Пилат відповів їй: «Якщо Він Син Божий, то Він дійсно воскресне, і тоді я забороню карбувати моє зображення на монетах».
Варто сказати, що бути зображеним на монетах у той час було великою честю. І свою обіцянку Пилат виконав! Він заборонив зображати його на монетах. Це повідомлення Гармізія підтверджується речовими доказами того часу: з римської нумізматики відомо, що в Єрусалимі в цей час стали карбувати монети тільки з зображенням Кесаря.
Варто уваги також свідоцтво сирійця Єйшу
Сирієць Єйшу, відомий лікар, близький до Пилата, який лікував його, був видатним медиком того часу, натуралістом, який користувався популярністю на Сході і в Римі. За дорученням Пилата він в суботу двічі оглядав гроб і хотів зі своїми помічниками, теж медиками, провести ніч біля гробу. Всі вони цікавилися явищем Христа з точки зору дослідників природи. «Ми всі, лікарі і стража, - пише Єйшу, - були здорові, бадьорі. У нас не було ніяких передчуттів, і ми, звичайно, зовсім не вірили, що померлий чоловік може воскреснути. Але він дійсно воскрес, і ми це бачили на власні очі». Далі він описує подію так само, як і інші.
Варто згадати ще одне свідоцтво - єврея Маферканта
Маферкант був одним з членів Синедріону (уряду) і брав участь у страті Ісуса Христа. У Синедріоні він був скарбником, і саме з його рук отримав Іуда гроші за зраду. Але коли після воскресіння Христа серед іудеїв піднялася тривога, Маферкант був першим з членів Синедріону, які прибули на місце подій для розслідування. І він переконався, що воскресіння дійсно відбулося. Маферкант прибув сюди для оплати варті, що стояла біля гробу, так як вона була наймана і отримувала оплату після роботи. Будучи біля самого гробу, Маферкант бачив, що могила Христа надійно охороняється. Але не встиг він відійти далеко, як був зупинений лунаючим ударом грому і, обернувшись, ще встиг побачити вже щезаюче сяйво над гробом. Він зараз же повернувся. Все це описано ним у творі «Про правителів Палестини», яке належить до числа цінних і правдивих джерел з історії Палестини.
На додачу слід навести також думку сучасних вчених
В даний час для кожного хоч трохи обізнаного історика факт воскресіння незаперечний. Не тільки великі, а й просто сумлінні історики не виражають вже більше ніякого сумніву з цього приводу, хоча свого часу ця тема пройшла шлях великих коливань. Один з найважливіших знавців античності, академік В. П. Бузескул (1858-1931), говорив: «Воскресіння Христа підтверджено історичними та археологічними знахідками з такою ж переконливістю, як існування Івана Грозного і Петра Великого».
Факт воскресіння Христа до кінця свого життя визнав не хто інший, як Фрідріх Енгельс. А саме, в передмові до перевидання своїх творів він пише: «Нові документи, що підкорюють скептиків своєю переконливістю, говорять на користь найбільшого із чудес історії: про повернення до життя Того, Хто був позбавлений її на Голгофі». Ці рядки Енгельса залишалися невідомими у нас тому, що вони жодного разу не були переведені на російську мову у виданнях Маркса і Енгельса.
Воскресіння Христове - головна, найважливіша подія, після якої все інше в релігії має другорядне значення. Віддання свята переполовиння наближає нас до Вознесіння Господнього. Наступного четверга ми будемо його відзначати, а поки й надалі переживаємо Пасхальну радість. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
За матеріалами книги "Христос Воскрес", 2007р.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Тож, цікаво почути про Воскресіння Христа думки людей, які не були послідовниками Ісуса. Дехто з них навіть вважав Його своїм противником. Їх спогади цінні тим, що автори спробували об’єктивно подивитись на головний факт нашої віри. Коли по гарячих слідах вони фіксували своє бачення подій, то, звісно, не могли навіть здогадуватись, наскільки доленосними виявляться їх свідчення.
У Іосифа Флавія - сучасника Ісуса Христа, рядки про воскресіння Ісуса Христа є у всіх знайдених його творах. Флавій за часом свого життя міг також бути в курсі подій, описаних в Євангелії. Нарешті, Флавій не був послідовником Ісуса Христа. У його творі написано: «В цей час виступив Ісус Христос, людина високої мудрості, якщо тільки можна назвати Його людиною, звершувач чудесних справ. Коли за доносом верховних у нас людей Пилат розіп'яв Його на хресті, похитнулися ті, які Його вперше полюбили. На третій день Він знову з'явився до них живий».
Світовий вчений Вельзайзен разом з іншим найбільшим філологом Де Сессоні привели ще один незаперечний доказ, що рядки Флавія написані їм самим, а не є пізнішими вставками християн. Справа в тому, що Іосиф Флавій писав дуже своєрідною мовою, з дотриманням всіх особливостей, так що підробити його неможливо.
Не менш цікавим є свідоцтво грека Гармізія
Цей елін займав офіційну посаду історіографа Іудеї при Понтійському Пілаті. До самого розп'яття Гармізій вважав Його обманщиком. Тому він за власною ініціативою відправився в ніч під воскресіння до гробу, сподіваючись остаточно переконатися, що всі Його свідчення хибні, що померлий ніколи не воскресне. Але вийшло інакше.
Гармізій пише: «Наблизившись до гробу і перебуваючи в півтораста кроках від нього, ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі варту біля гробу: двоє людей сиділи, інші лежали на землі. Було дуже тихо, ми йшли повільно, нас обігнала варта, що йшла до гробу, змінити ту, яка перебувала там. Раптом стало дуже світло. (...) Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Вдалині побачили, що воно виходить від рухомої сяючої хмари. Вона спустилося до гробу, і над землею з'явився чоловік, сяючий, ніби весь зі світла. Потім пролунав удар грому, але не на небі, а на землі. Перелякана сторожа схопилася і тут же впала на землю. І в цей час до гробу праворуч від нас стежкою йшла жінка, вона раптом закричала: «Відкрилося! Відкрилося!» - і в цей час нам стало видно, що дійсно величезний камінь, привалений до входу в печеру, ніби сам собою відхилився і відкрив вхід до печери. Ми дуже злякалися. Потім, через якийсь час, світло над гробом зникло і все стало таким, як звичайно. Коли після цього всього ми наблизилися до гробу, виявилося, що там вже немає тіла похованої в ньому людини».
Показання Гармізія цінні ще з іншої сторони. Він пише, що незадовго до страти Ісуса Христа в Іудеї чеканили монету з великим зображенням Кесаря (Тиверія) з одного боку і маленьким зображенням Пилата з іншого боку. У день суду над Ісусом Христом, коли дружина Пилата послала йому, як це повідомляється в Євангелії, людей, через яких вона переконувала чоловіка не виносити смертного вироку Христу, вона в своєму останньому листі до чоловіка питала його: «Чим ти спокутуєш свою провину, якщо засуджений тобою дійсно Син Божий, а не злочинець?» Пилат відповів їй: «Якщо Він Син Божий, то Він дійсно воскресне, і тоді я забороню карбувати моє зображення на монетах».
Варто сказати, що бути зображеним на монетах у той час було великою честю. І свою обіцянку Пилат виконав! Він заборонив зображати його на монетах. Це повідомлення Гармізія підтверджується речовими доказами того часу: з римської нумізматики відомо, що в Єрусалимі в цей час стали карбувати монети тільки з зображенням Кесаря.
Варто уваги також свідоцтво сирійця Єйшу
Сирієць Єйшу, відомий лікар, близький до Пилата, який лікував його, був видатним медиком того часу, натуралістом, який користувався популярністю на Сході і в Римі. За дорученням Пилата він в суботу двічі оглядав гроб і хотів зі своїми помічниками, теж медиками, провести ніч біля гробу. Всі вони цікавилися явищем Христа з точки зору дослідників природи. «Ми всі, лікарі і стража, - пише Єйшу, - були здорові, бадьорі. У нас не було ніяких передчуттів, і ми, звичайно, зовсім не вірили, що померлий чоловік може воскреснути. Але він дійсно воскрес, і ми це бачили на власні очі». Далі він описує подію так само, як і інші.
Варто згадати ще одне свідоцтво - єврея Маферканта
Маферкант був одним з членів Синедріону (уряду) і брав участь у страті Ісуса Христа. У Синедріоні він був скарбником, і саме з його рук отримав Іуда гроші за зраду. Але коли після воскресіння Христа серед іудеїв піднялася тривога, Маферкант був першим з членів Синедріону, які прибули на місце подій для розслідування. І він переконався, що воскресіння дійсно відбулося. Маферкант прибув сюди для оплати варті, що стояла біля гробу, так як вона була наймана і отримувала оплату після роботи. Будучи біля самого гробу, Маферкант бачив, що могила Христа надійно охороняється. Але не встиг він відійти далеко, як був зупинений лунаючим ударом грому і, обернувшись, ще встиг побачити вже щезаюче сяйво над гробом. Він зараз же повернувся. Все це описано ним у творі «Про правителів Палестини», яке належить до числа цінних і правдивих джерел з історії Палестини.
На додачу слід навести також думку сучасних вчених
В даний час для кожного хоч трохи обізнаного історика факт воскресіння незаперечний. Не тільки великі, а й просто сумлінні історики не виражають вже більше ніякого сумніву з цього приводу, хоча свого часу ця тема пройшла шлях великих коливань. Один з найважливіших знавців античності, академік В. П. Бузескул (1858-1931), говорив: «Воскресіння Христа підтверджено історичними та археологічними знахідками з такою ж переконливістю, як існування Івана Грозного і Петра Великого».
Факт воскресіння Христа до кінця свого життя визнав не хто інший, як Фрідріх Енгельс. А саме, в передмові до перевидання своїх творів він пише: «Нові документи, що підкорюють скептиків своєю переконливістю, говорять на користь найбільшого із чудес історії: про повернення до життя Того, Хто був позбавлений її на Голгофі». Ці рядки Енгельса залишалися невідомими у нас тому, що вони жодного разу не були переведені на російську мову у виданнях Маркса і Енгельса.
Воскресіння Христове - головна, найважливіша подія, після якої все інше в релігії має другорядне значення. Віддання свята переполовиння наближає нас до Вознесіння Господнього. Наступного четверга ми будемо його відзначати, а поки й надалі переживаємо Пасхальну радість. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
За матеріалами книги "Христос Воскрес", 2007р.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Електронна пошта