Святитель і один із отців Церкви єпископ Кипрський Епіфаній
11 травня 2026
12 травня православна Церква вшановує пам’ять святителя Єпіфанія Кіпрського - ревного пастиря, борця за чистоту віри, приклад незламної мужності й молитви. У дні, коли Україна з надією та зброєю в руках виборює Свободу і Незалежність, постать цього святого набуває особливого значення. Молитви за зміцнення духу і захист воїнів вже багато століть підносяться до Бога зі згадкою про його ім’я.
Історія донесла нам небагато інформації про життя подвижника віри. Відомо, що святитель Єпіфаній, єпископ Кіпрський, жив у IV столітті в Фінікії, за походженням був єврей, в молодості одержав гарну освіту. Він навернувся до християнської віри після того, як побачив одного монаха, на ймення Лукіан, який віддав жебракові свій одяг. Вражений милосердям монаха, Єпіфаній просив наставити його в християнстві. Він прийняв Хрещення і пішов у монастир, влаштований його наставником Лукіаном. Там чернець багато років трудився під керівництвом досвідченого старця Іларіона. Він займався переписуванням грецьких книг, збагачуючись у чернечому житті. Святий Епіфаній за свої подвиги сподобався дару чудотворіння, але, щоб уникнути людської слави, він пішов з обителі в пустелю Спанідріон.
Далі його життя кардинально змінилось, оскільки прийшлося перетерпіти іншого роду випробування. По дорозі молодого ченця захопили розбійники і три місяці тримали в полоні. Ми не знаємо, чи вчиняли проти нього фізичне насилля, але відомо, що своїм словом про покаяння майбутній святий привів одного з розбійників до віри в Істинного Бога. Коли Епіфанія зрештою відпустили, то з ним пішов і той розбійник. Святитель привів злочинця, що розкаявся, до свого монастиря і хрестив з ім'ям Іоанн. З того часу він став вірним учнем святого Єпіфанія і ретельно записував життя і чудотворення свого наставника.
Чутка про праведне життя святого Єпіфанія поширювалася далеко за межі обителі. Святий вдруге пішов у пустелю разом з Іоанном. Цього разу все склалося добре. В пустелю до нього стали приходити учні та послідовники. У тому числі, за переданням, до часто обитель відвідували воїни. Так виникла новий центр духовного життя. Через деякий час святий Епіфаній та Іоанн зробили подорож до Єрусалиму для поклоніння його святинь і звідти повернулися в монастир Спанідріон. Жителі міста Лікії послали до святого Епіфанія ченця Поливія передати їх прохання зайняти єпископський престол замість померлого архіпастиря. Однак прозорливий подвижник, дізнавшись про цей намір, таємно віддалився в пустелю Пафійську до великого подвижника Іларіона, під керівництвом якого він трудився в молоді роки. Святі два місяці провели у спільних молитвах, а потім Іларіон послав святого Єпіфанія в Саламін. Там єпископи зібралися для обрання нового архієрея замість недавно померлого. Найстарішому з них, єпископу Паппію, Господь відкрив, що єпископом слід обрати саме ченця Єпіфанія, який таємно прийшов в місто. Про його перебування ніхто не знав, тому цей вибір викликав певні питання. Коли Єпіфанія все-таки знайшли, то святий Паппій ввів його до церкви, де з послуху волі учасників собору Єпіфаній повинен був дати свою згоду. В такий промислительний спосіб відбулося зведення на єпископську кафедру Саламіна святого Єпіфанія близько 367 року.
Він прославився на архієрейської кафедрі великими ревнощами за віру, любов'ю і милосердям до бідних та простотою вдачі. З житія можна зробити висновок, що йому прийшлося пережити багато наклепів і заздрості від деяких зі своїх кліриків. За чистоту свого служіння Богові святитель Єпіфаній отримав дар бачити під час Божественної Літургії зішестя Святого Духа на Святі Дари. Одного разу Святитель, здійснюючи Таїнство, був позбавлений цього видіння. Тоді він покликав одного з кліриків і тихо сказав йому: "Вийди, сину мій, бо ти сьогодні не гідний бути присутнім при здійсненні Таїнства".
Цікаво, що саме на цій події перервалися записи його учня Іоанна, бо він захворів і помер. Подальший опис життя святителя Єпіфанія продовжив другий його учень Полувій (згодом єпископ Рінокірскій).
В кінці життя святителя Єпіфанія за підступами імператриці Євдоксії і Олександрійського патріарха Феофіла героя нашого оповідання викликали до Константинополя на собор. Той самий, який був скликаний для суду над великим святителем Іоанном Золотоустом. Планувалось справжнє судилище над праведником, тому святитель Єпіфаній, не бажаючи бути учасником беззаконного собору, покинув Константинополь. Під час плавання на кораблі він відчув наближення своєї смерті, а тому дав своїм учням останнє повчання - дотримуватися заповіді Божий і зберігати розум від нечистих помислів - і через дві доби помер. Жителі міста Саламіна з риданнями зустріли тіло свого архіпастиря і 12 травня 403 року з честю поховали в нової церкви, зведеної Святителем.
Сьомий Вселенський Собор найменував святителя Єпіфанія отцем і вчителем Церкви. У творіннях святителя Єпіфанія "Панар" і "Анкорат" міститься спростування аріанської та інших єресей. В інших творах зустрічається багато дорогоцінних церковно-історичних переказів і вказівок на грецькі переклади Біблії.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Історія донесла нам небагато інформації про життя подвижника віри. Відомо, що святитель Єпіфаній, єпископ Кіпрський, жив у IV столітті в Фінікії, за походженням був єврей, в молодості одержав гарну освіту. Він навернувся до християнської віри після того, як побачив одного монаха, на ймення Лукіан, який віддав жебракові свій одяг. Вражений милосердям монаха, Єпіфаній просив наставити його в християнстві. Він прийняв Хрещення і пішов у монастир, влаштований його наставником Лукіаном. Там чернець багато років трудився під керівництвом досвідченого старця Іларіона. Він займався переписуванням грецьких книг, збагачуючись у чернечому житті. Святий Епіфаній за свої подвиги сподобався дару чудотворіння, але, щоб уникнути людської слави, він пішов з обителі в пустелю Спанідріон.
Далі його життя кардинально змінилось, оскільки прийшлося перетерпіти іншого роду випробування. По дорозі молодого ченця захопили розбійники і три місяці тримали в полоні. Ми не знаємо, чи вчиняли проти нього фізичне насилля, але відомо, що своїм словом про покаяння майбутній святий привів одного з розбійників до віри в Істинного Бога. Коли Епіфанія зрештою відпустили, то з ним пішов і той розбійник. Святитель привів злочинця, що розкаявся, до свого монастиря і хрестив з ім'ям Іоанн. З того часу він став вірним учнем святого Єпіфанія і ретельно записував життя і чудотворення свого наставника.
Чутка про праведне життя святого Єпіфанія поширювалася далеко за межі обителі. Святий вдруге пішов у пустелю разом з Іоанном. Цього разу все склалося добре. В пустелю до нього стали приходити учні та послідовники. У тому числі, за переданням, до часто обитель відвідували воїни. Так виникла новий центр духовного життя. Через деякий час святий Епіфаній та Іоанн зробили подорож до Єрусалиму для поклоніння його святинь і звідти повернулися в монастир Спанідріон. Жителі міста Лікії послали до святого Епіфанія ченця Поливія передати їх прохання зайняти єпископський престол замість померлого архіпастиря. Однак прозорливий подвижник, дізнавшись про цей намір, таємно віддалився в пустелю Пафійську до великого подвижника Іларіона, під керівництвом якого він трудився в молоді роки. Святі два місяці провели у спільних молитвах, а потім Іларіон послав святого Єпіфанія в Саламін. Там єпископи зібралися для обрання нового архієрея замість недавно померлого. Найстарішому з них, єпископу Паппію, Господь відкрив, що єпископом слід обрати саме ченця Єпіфанія, який таємно прийшов в місто. Про його перебування ніхто не знав, тому цей вибір викликав певні питання. Коли Єпіфанія все-таки знайшли, то святий Паппій ввів його до церкви, де з послуху волі учасників собору Єпіфаній повинен був дати свою згоду. В такий промислительний спосіб відбулося зведення на єпископську кафедру Саламіна святого Єпіфанія близько 367 року.
Він прославився на архієрейської кафедрі великими ревнощами за віру, любов'ю і милосердям до бідних та простотою вдачі. З житія можна зробити висновок, що йому прийшлося пережити багато наклепів і заздрості від деяких зі своїх кліриків. За чистоту свого служіння Богові святитель Єпіфаній отримав дар бачити під час Божественної Літургії зішестя Святого Духа на Святі Дари. Одного разу Святитель, здійснюючи Таїнство, був позбавлений цього видіння. Тоді він покликав одного з кліриків і тихо сказав йому: "Вийди, сину мій, бо ти сьогодні не гідний бути присутнім при здійсненні Таїнства".
Цікаво, що саме на цій події перервалися записи його учня Іоанна, бо він захворів і помер. Подальший опис життя святителя Єпіфанія продовжив другий його учень Полувій (згодом єпископ Рінокірскій).
В кінці життя святителя Єпіфанія за підступами імператриці Євдоксії і Олександрійського патріарха Феофіла героя нашого оповідання викликали до Константинополя на собор. Той самий, який був скликаний для суду над великим святителем Іоанном Золотоустом. Планувалось справжнє судилище над праведником, тому святитель Єпіфаній, не бажаючи бути учасником беззаконного собору, покинув Константинополь. Під час плавання на кораблі він відчув наближення своєї смерті, а тому дав своїм учням останнє повчання - дотримуватися заповіді Божий і зберігати розум від нечистих помислів - і через дві доби помер. Жителі міста Саламіна з риданнями зустріли тіло свого архіпастиря і 12 травня 403 року з честю поховали в нової церкви, зведеної Святителем.
Сьомий Вселенський Собор найменував святителя Єпіфанія отцем і вчителем Церкви. У творіннях святителя Єпіфанія "Панар" і "Анкорат" міститься спростування аріанської та інших єресей. В інших творах зустрічається багато дорогоцінних церковно-історичних переказів і вказівок на грецькі переклади Біблії.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Електронна пошта