Один із дванадцяти: апостол Нафанаїл
22 квітня 2026
22 квітня Церква вшановує святого апостола Нафанаїла (з числа 12-ти апостолів Христових), який був родом із Кани Галілейської. Отці Церкви ототожнюють його з Варфоломієм і вважають, що це одна і та сама людина. Після Зішестя Святого Духа в день П’ятидесятниці йому й апостолу Филипу випав жереб проповіді Євангелія в Сирії та Малій Азії.
Благовіствуючи, вони то розходилися по різних містах, то сходилися знову. Святого апостола Филипа супроводжувала сестра, діва Маріамна. Проходячи міста Сирії та Мізії, вони перенесли багато скорбот і напастей, їх били камінням, ув’язнювали в темниці. В одному з селищ вони зустрілися з апостолом Іоаном Богословом і разом вирушили до Фригії. У місті Ієраполі силою своїх молитов посланники Божі знищили величезну єхидну, якій язичники поклонялися як божеству. Святі апостоли Варфоломій і Филип із сестрою свою проповідь підтверджували багатьма знаменнями.
В Ієраполі жив чоловік на ім’я Стахій, який 40 років був сліпим. Коли він отримав зцілення, то увірував у Христа і хрестився. Чутка про це рознеслася містом, і до будинку, де жили апостоли, стеклося безліч народу. Хворі й біснуваті звільнялися від своїх недуг, багато хто хрестився. Начальник міста наказав схопити проповідників і кинути в темницю, а будинок Стахія спалити. На суді язичницькі жерці виступили зі скаргою, що чужинці відвертають народ від поклоніння вітчизняним богам. Вважаючи, що чарівна сила полягає в одязі апостолів, правитель наказав зірвати його. Діва Маріамна постала в їхніх очах, як вогненний смолоскип, і ніхто не смів торкнутися її. Святих засудили до розп’яття. Апостола Филипа піднесли на хрест вниз головою. Почався землетрус, земля, що розверзлася, поглинула правителя міста, жерців і безліч народу. Інші злякалися і кинулися знімати апостолів із хреста.
Оскільки апостол Варфоломій був підвішений невисоко, то його зняли скоро. Апостол же Филип помер. Поставивши Стахія єпископом Ієраполя, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна залишили це місто.
Благовіствуючи Слово Боже, Маріамна пішла в Лікаонію, де мирно померла. Апостол Варфоломій вирушив до Індії, там переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до Христа багато язичників. Він відвідав також Велику Вірменію (країна між річкою Курою і верхів’ями річок Тигра і Євфрату), де створив багато чудес і зцілив одержиму бісом дочку царя Полімія. На знак подяки цар послав апостолу дари, але той відмовився прийняти їх, сказавши, що шукає тільки спасіння душ людських. Тоді Полімій із царицею, зціленою царівною і багатьма наближеними прийняли Хрещення. Їхній приклад наслідували жителі десяти міст Великої Вірменії. Через підступи язичницьких жерців брат царя Астіаг схопив апостола в місті Альбані (нині місто Баку) і розіп’яв догори дригом. Але він і з хреста не переставав сповіщати людям благу звістку про Христа Спасителя. Тоді за наказом Астіага здерли з апостола шкіру і відсікли голову. Віряни поклали його останки в олов’яну раку і поховали. Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли в Месопотамію, у місто Дари. Коли 574 року містом заволоділи перси, християни взяли мощі апостола і пішли до берегів Чорного моря. Але оскільки їх наздогнали вороги, вони були змушені опустити раку в море. Силою Божою рака чудесно припливла до острова Ліпару. У IX столітті, після взяття острова арабами, святі мощі було перенесено до неаполітанського міста Беневент, а в Х столітті частину їх перенесено до Риму.
Про святого апостола Варфоломія згадується в житії Іосифа піснописця († 883, пам’ять 4 квітня). Отримавши від однієї людини частину мощей апостола Варфоломія, преподобний Іосиф приніс їх до своєї обителі поблизу Константинополя і побудував в ім’я апостола церкву, в якій поклав частину його мощей. Преподобний Іосиф горів бажанням скласти на честь святого хвалебні піснеспіви і старанно благав Бога дарувати йому здатність до складання їх. У день пам’яті апостола Варфоломія преподобний Іосиф побачив його у вівтарі. Той покликав Іосифа, взяв із престолу Святе Євангеліє і поклав йому на груди зі словами: “Нехай благословить тебе Господь, піснеспіви твої нехай потішать усесвіт”. Відтоді преподобний Іосиф почав писати гімни і канони і прикрасив ними не тільки свято апостола, а й дні пам’яті багатьох інших святих, склавши близько 300 канонів. Святителі Іоанн Златоуст, Кирило Олександрійський, Епіфаній Кіпрський і деякі інші вчителі Церкви вважають апостола Варфоломія за одну особу з Нафанаїлом (Ін. 1:45-51,21:2). 22 квітня Церква прославляє цього святого.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5159 3351 0939 4102
Благовіствуючи, вони то розходилися по різних містах, то сходилися знову. Святого апостола Филипа супроводжувала сестра, діва Маріамна. Проходячи міста Сирії та Мізії, вони перенесли багато скорбот і напастей, їх били камінням, ув’язнювали в темниці. В одному з селищ вони зустрілися з апостолом Іоаном Богословом і разом вирушили до Фригії. У місті Ієраполі силою своїх молитов посланники Божі знищили величезну єхидну, якій язичники поклонялися як божеству. Святі апостоли Варфоломій і Филип із сестрою свою проповідь підтверджували багатьма знаменнями.
В Ієраполі жив чоловік на ім’я Стахій, який 40 років був сліпим. Коли він отримав зцілення, то увірував у Христа і хрестився. Чутка про це рознеслася містом, і до будинку, де жили апостоли, стеклося безліч народу. Хворі й біснуваті звільнялися від своїх недуг, багато хто хрестився. Начальник міста наказав схопити проповідників і кинути в темницю, а будинок Стахія спалити. На суді язичницькі жерці виступили зі скаргою, що чужинці відвертають народ від поклоніння вітчизняним богам. Вважаючи, що чарівна сила полягає в одязі апостолів, правитель наказав зірвати його. Діва Маріамна постала в їхніх очах, як вогненний смолоскип, і ніхто не смів торкнутися її. Святих засудили до розп’яття. Апостола Филипа піднесли на хрест вниз головою. Почався землетрус, земля, що розверзлася, поглинула правителя міста, жерців і безліч народу. Інші злякалися і кинулися знімати апостолів із хреста.
Оскільки апостол Варфоломій був підвішений невисоко, то його зняли скоро. Апостол же Филип помер. Поставивши Стахія єпископом Ієраполя, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна залишили це місто.
Благовіствуючи Слово Боже, Маріамна пішла в Лікаонію, де мирно померла. Апостол Варфоломій вирушив до Індії, там переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до Христа багато язичників. Він відвідав також Велику Вірменію (країна між річкою Курою і верхів’ями річок Тигра і Євфрату), де створив багато чудес і зцілив одержиму бісом дочку царя Полімія. На знак подяки цар послав апостолу дари, але той відмовився прийняти їх, сказавши, що шукає тільки спасіння душ людських. Тоді Полімій із царицею, зціленою царівною і багатьма наближеними прийняли Хрещення. Їхній приклад наслідували жителі десяти міст Великої Вірменії. Через підступи язичницьких жерців брат царя Астіаг схопив апостола в місті Альбані (нині місто Баку) і розіп’яв догори дригом. Але він і з хреста не переставав сповіщати людям благу звістку про Христа Спасителя. Тоді за наказом Астіага здерли з апостола шкіру і відсікли голову. Віряни поклали його останки в олов’яну раку і поховали. Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли в Месопотамію, у місто Дари. Коли 574 року містом заволоділи перси, християни взяли мощі апостола і пішли до берегів Чорного моря. Але оскільки їх наздогнали вороги, вони були змушені опустити раку в море. Силою Божою рака чудесно припливла до острова Ліпару. У IX столітті, після взяття острова арабами, святі мощі було перенесено до неаполітанського міста Беневент, а в Х столітті частину їх перенесено до Риму.
Про святого апостола Варфоломія згадується в житії Іосифа піснописця († 883, пам’ять 4 квітня). Отримавши від однієї людини частину мощей апостола Варфоломія, преподобний Іосиф приніс їх до своєї обителі поблизу Константинополя і побудував в ім’я апостола церкву, в якій поклав частину його мощей. Преподобний Іосиф горів бажанням скласти на честь святого хвалебні піснеспіви і старанно благав Бога дарувати йому здатність до складання їх. У день пам’яті апостола Варфоломія преподобний Іосиф побачив його у вівтарі. Той покликав Іосифа, взяв із престолу Святе Євангеліє і поклав йому на груди зі словами: “Нехай благословить тебе Господь, піснеспіви твої нехай потішать усесвіт”. Відтоді преподобний Іосиф почав писати гімни і канони і прикрасив ними не тільки свято апостола, а й дні пам’яті багатьох інших святих, склавши близько 300 канонів. Святителі Іоанн Златоуст, Кирило Олександрійський, Епіфаній Кіпрський і деякі інші вчителі Церкви вважають апостола Варфоломія за одну особу з Нафанаїлом (Ін. 1:45-51,21:2). 22 квітня Церква прославляє цього святого.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5159 3351 0939 4102
Електронна пошта