Молитва тіла

Під час п’ятничних служб Літургії Ранішосвячених Дарів та часів, що їй передують, ми десятки разів творимо поклони. Вони бувають земні та поясні. Молитва Єфрема Сирина без них не обходиться, а перед причастям, на поклонінні Хресту та при співі «Отче наш» вся громада в храмі стає на коліна. Це зворушливо і має свій сенс, про який варто сказати кілька слів.

Як кажуть святі отці, поклони – це молитва тіла. Ця символічна дія – схиляння голови і тіла – виражає смиренність і благоговіння перед Господом. Розрізняють поклони малі (поясні) і великі (доземні). Малі поклони чинять доволі часто, під час і храмових, і домашніх молінь. А доземні поклони звершуються у великопостовий період: починаються з середи і п'ятниці Сирного тижня і припиняються в середу Страсного тижня.

За уставом упродовж Великого посту поклонів не творять від вечора п'ятниці до вечора неділі. До того ж, у дні великих свят, від Різдва Христового до Хрещення Господнього, від Великодня до П'ятидесятниці, а також причасникам у день Причастя земні поклони творити не треба. Принаймні, так говорить устав, хоч на практиці буває по-різному.



Немає церковних приписів творити земні поклони поза Великим постом, так само неправильно бити великі поклони і під час Божественної літургії (окрім поклоніння Тілу і Крові Христовим у особливі визначені моменти). Адже земні поклони символізують взивання до Господа з нашого гріховного упадку, каяття.
Натомість у згадані не постові періоди в богослужіннях панує зовсім інший настрій, інші сенси – святкові, піднесені, урочисті, коли люди визнаються не рабами гріха, а викупленими з гріха дітьми Божими.

Поклони зазвичай чиняться разом з хресним знаменням. Причому поклін творимо після хресного знамення, а не навпаки. Доземний (великий) поклін робимо так: стаємо рівно і хрестимося. Після хресного знамення стаємо на коліна і чинимо поклін, припадаючи руками до землі і чолом торкаючись (або майже торкаючись) до землі, після цього знову встаємо на ноги.

Доземні поклони, як і хресне знамення, є символом віри. Схиляючись у земному поклоні, ми висловлюємо смирення і благоговіння перед Творцем. Відразу ж піднімаючись, ми сповідуємо, що Господь вже здійснив наше викуплення, дав нам все необхідне для спасіння і ми прагнемо з’єднання з Богом.

Для християн сенс поклону полягає не стільки в прихиленні до землі, скільки у моменті піднесення з неї. Коли ми стаємо навколішки, ми свідчимо, що падаємо, що ми грішні. Гріх ставить нас на коліна, пригинає до землі. Але коли ми піднімаємося з колін, покаявшись, то свідчимо, що Господь прощає нам, звільняє від рабства гріха і відкриває для нас Царство Небесне.



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5159 3351 0939 4102