«Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння»
13 березня 2026
Якщо поглянути на нинішні події неспокійного світу, то можемо побачити згубні наслідки апофеозу численних небезпечних пристрастей і гріхів, щодо яких застерігав нас Господь і для запобігання яким дав людству Свої заповіді. Одна з них – про попередження не творити для себе кумирів – є чи не найбільш показовою зараз.
Багатьом із вас знайоме почуття розчарування, зневіри і навіть безсилої злості внаслідок нереалізованих очікувань, надмірної довіри, покладання надій на когось, кого ще недавно ідеалізували, вивищували над іншими, звеличували, на кого сподівалися. Таке розчарування часто трапляється в особистому і суспільному житті, в політиці, шоу-бізнесі тощо. А болюче «падіння кумирів» неодмінно відбувається тому, що це тимчасове зачарування, як і все несправжнє, проходить. Правда рано чи пізно виходить на яв, а людська віра у «псевдомесій» та їхнє «спасіння» доводить свою крихкість та ненадійність.
«Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння» (Пс. 145: 3) – попереджає Писання. І Сам Господь заповідає: «Не роби собі кумира… не поклоняйся їм і не служи їм» (Вих. 20: 4, 5). Чомусь досі для багатьох людей повірити в чужі солодкі обіцянки, плітки чи чутки набагато легше, аніж у слова Священного Писання. Тому й віра в будь-яких земних кумирів обов’язково зазнає краху, бо вона є помилковою, марною, безплідною.
Аби не розчаровуватись та не зневірюватись, не варто вірити даремно, не потрібно саме людину ідеалізувати та покладати саме на неї свої надії. Адже коли особа творить собі кумира чи ідола, які стають об’єктом безумовного схвалення, то це змінює акценти світогляду, пріоритети і витісняє із серця Бога. А коли людина забуває Бога – вона втрачає Божественну благодать, віддаляється від неї. Якщо людина втрачає істинного Бога, то «богом» для неї стає хтось чи щось інше.
Скільки вже прикладів хибності творення кумирів та ідолів нам показала історія! Ціною мільйонів, а то й мільярдів життів зводились цілі культи певних осіб, ідеологій. І яка доля цих «ідолів» нині? Їхні культи розсипались, кумири – померли, а пам՚ять про них знеславлена.
«Проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа» (Єр. 17: 5) – свідчить Писання. Надійна, тверда, істинна духовна опора – це Бог, а не люди, які є слабкими, можуть змінювати свої переконання під впливом будь-яких зовнішніх чи внутрішніх факторів, особливо під час політичних змін, воєн чи світових криз. Тим більше це є небезпечним, коли для таких людей «богом» стають панування, прагнення безмежного збагачення, марнославство й інші пристрасті.
Тож, якщо не хочете розчаруватися – не зачаровуйтесь, не робіть собі кумирів, не поклоняйтеся новітнім ідолам. Довіряйте Богові! Недовіра до Бога завжди має наслідком гріх і хвороби, страждання й біль, а віра в Нього, повернення до Нього – має наслідком зцілення, полегшення, духовну силу. Правдива довіра до Бога ніколи не буде осоромленою. Тож довіряймо Богові, і ця довіра завжди матиме добрі плоди!
Митрололит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5159 3351 0939 4102
Багатьом із вас знайоме почуття розчарування, зневіри і навіть безсилої злості внаслідок нереалізованих очікувань, надмірної довіри, покладання надій на когось, кого ще недавно ідеалізували, вивищували над іншими, звеличували, на кого сподівалися. Таке розчарування часто трапляється в особистому і суспільному житті, в політиці, шоу-бізнесі тощо. А болюче «падіння кумирів» неодмінно відбувається тому, що це тимчасове зачарування, як і все несправжнє, проходить. Правда рано чи пізно виходить на яв, а людська віра у «псевдомесій» та їхнє «спасіння» доводить свою крихкість та ненадійність.
«Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння» (Пс. 145: 3) – попереджає Писання. І Сам Господь заповідає: «Не роби собі кумира… не поклоняйся їм і не служи їм» (Вих. 20: 4, 5). Чомусь досі для багатьох людей повірити в чужі солодкі обіцянки, плітки чи чутки набагато легше, аніж у слова Священного Писання. Тому й віра в будь-яких земних кумирів обов’язково зазнає краху, бо вона є помилковою, марною, безплідною.
Аби не розчаровуватись та не зневірюватись, не варто вірити даремно, не потрібно саме людину ідеалізувати та покладати саме на неї свої надії. Адже коли особа творить собі кумира чи ідола, які стають об’єктом безумовного схвалення, то це змінює акценти світогляду, пріоритети і витісняє із серця Бога. А коли людина забуває Бога – вона втрачає Божественну благодать, віддаляється від неї. Якщо людина втрачає істинного Бога, то «богом» для неї стає хтось чи щось інше.
Скільки вже прикладів хибності творення кумирів та ідолів нам показала історія! Ціною мільйонів, а то й мільярдів життів зводились цілі культи певних осіб, ідеологій. І яка доля цих «ідолів» нині? Їхні культи розсипались, кумири – померли, а пам՚ять про них знеславлена.
«Проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа» (Єр. 17: 5) – свідчить Писання. Надійна, тверда, істинна духовна опора – це Бог, а не люди, які є слабкими, можуть змінювати свої переконання під впливом будь-яких зовнішніх чи внутрішніх факторів, особливо під час політичних змін, воєн чи світових криз. Тим більше це є небезпечним, коли для таких людей «богом» стають панування, прагнення безмежного збагачення, марнославство й інші пристрасті.
Тож, якщо не хочете розчаруватися – не зачаровуйтесь, не робіть собі кумирів, не поклоняйтеся новітнім ідолам. Довіряйте Богові! Недовіра до Бога завжди має наслідком гріх і хвороби, страждання й біль, а віра в Нього, повернення до Нього – має наслідком зцілення, полегшення, духовну силу. Правдива довіра до Бога ніколи не буде осоромленою. Тож довіряймо Богові, і ця довіра завжди матиме добрі плоди!
Митрололит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5159 3351 0939 4102
Електронна пошта